Олеся Ґєраль ■ ПОДІЇ ■ 2011-02-20
{mosimage}
Згідно з офіційним рішенням мерії Люблина у справі облаштування території на розі вулиць Уніцької і Валечних, де раніше знаходилося кладовище, розглядаються умови спорудження на цій ділянці торговельно-послугового будинку. Юридичний власник ділянки, яким є кафедральна православна парафія в Люблині, погодився на це. Мешканці будинків довкола ділянки звернулися з протестом до міської влади у справі такого упорядкування території. Протест підтримали представники люблинської греко-католицької парафії. Мерія Люблина прийняла справу на розгляд.
За даними, які подав Кароль Келішек із прес-служби канцелярії міського голови Люблина, 25 листопада 2010 р. до відділу архітектури і будівництва міста з відповідною заявкою про визначення умов забудови для реалізації торговельно -послугового об’єкта звернулося архітектурне бюро “Плева”. Кафедральна православна парафія Преображення Господнього, яка є юридичним власником ділянки, 28 січня 2011 р. офіційно виразила згоду на облаштування території, де знаходиться давній уніатсько-православний цвинтар. Згідно з документацією мерії Люблина, територія повинна бути використана для будівництва торговельно -послугового будинку. Офіційного дозволу на будівництво ще немає.
– На цей момент справа побудови на цій ділянці супермаркету з кількома крамницями перебуває в розгляді, а ми очікуємо на дальші кроки відділу архітектури і будівництва мерії. Ми можемо тільки пропонувати деякі ідеї, проте дальші рішення приймає міська влада, а на такі рішення можна чекати і місяць, і півроку, – пояснює директор архітектурного бюро “Плева” Маріуш Плева.
Специфіка цієї ділянки полягає в тому, що вона знаходиться поблизу багатоповерхівок у мікрорайоні Калинівщина (пол. Kalinowszczyzna). Кількасот мешканців цих будинків, для яких ділянка протягом багатьох років була історичним місцем поховання XVI ст., не погоджуються з таким станом справ.
Вони зібрали сотні підписів під протестом, який 31 січня 2011 р. надіслали міському голові Люблина Кшиштофу Жукові. Люблиняни просять владу звернути увагу на вшанування пам’яті похованих на цій землі, бо на початку XVI ст. це був римо-католицький, потім греко -католицький, а пізніше – православний цвинтар. Оскільки Люблин 2016 р. хоче одержати звання Європейської столиці культури, то такі рішення можуть знищити не тільки імідж, а й національну спадщину міста. Цей давній некрополь поріс цінними старими деревами (тополею, липами), які, на думку дендрологів, мають понад 100 років. Вирубка таких дерев, які можуть кваліфікуватися як пам’ятники природи, коштує принаймні кількадесят тисяч злотих. Мешканці околиць називають цю територію легенями міста, нею повинен опікуватися – спільно з православною парафією – реставратор пам’яток архітектури.
Протест підтримують і представники місцевої греко- католицької парафії. Зокрема, у протесті (який надіслано в редакцію “НС”) записано, що на цій території (ділянка № 40, об. 42 Вікторин, аркуш 13, Кадастровий реєстр № LU1I/00124204/3) у ХІХ ст. знаходився уніатський, тобто греко- католицький цвинтар. У рамках скасування унії в Польському Королівстві російською владою, цвинтар 1875 р. перейняла Православна церква. Оскільки вже існував на той час більший і престижніший православний цвинтар на теперішній вул. Липовій, то “проуніатський” цвинтар використовували несповна. За даними греко- католицької парафії, останні поховання на цвинтарі відбувалися у 20-х рр. минулого століття. Пам’ятні нагробки цвинтаря під час ІІ Світової війни частково знищили німці. Решту надмогильних пам’ятників, як розповідають мешканці Калинівщини, комуністи на початку 50-х рр. уночі вивезли в невідомому напрямку. Ніхто не інформував родини померлих про такі знищення. Пізніше цей, офіційно православний, цвинтар зліквідовано на підставі постанови президії Воєвідської народної ради (пол. PWRN) м. Люблина від 3 листопада 1970 р. Наслідки його ліквідації описав історик Роберт Кувалек, який у міській люблинській газеті “Miejska Gazeta Powszechna” в жовтні 1997 р. написав: “діти з поближніх районів могли гратися кістками і рештками з цвинтаря”. У 1945-1989 рр. Греко-католицька церква в Польщі існувала поза правом, люблинської парафії не було, тому місцеві греко -католики не могли втрутитися в розвиток подій.
– На початку 2000-х рр. владі Люблина була висловлена пропозиція дати дозвіл на впорядкування території колишнього цвинтаря, щоб її огородити й розмістити символічну інформаційну таблицю, яка б розповідала про історію цієї ділянки, – зазначив адміністратор греко -католицької парафії в Люблині, о. д- р Стефан Батрух. Заступник міського голови Люблина 2002 р. д- р В. Пердеус тільки відписав, що територія передана у власність православній парафії. Тоді, без згоди власника ділянки, представники Греко-католицької церкви не могли нічого зробити і, звичайно, толерувати знищення на пам’ятній землі. Для частини греко-католиків Люблина відповідне увічнення давнього цвинтаря створило б місце для молитви.
– Вважаю, що побудова торговельного центру на місці цвинтаря не є добрим рішенням. Ця територія вимагає історичного вшанування. Найпростіше і найдешевше вирішення – створити парк відпочинку з відповідною інформацією про особливість місця. Можна було б зробити символічний курган із рештками поховань. Не було б колізією, якби на цьому місці збудували храм. Щодо інших можливих рішень, то до них треба підходити дуже обережно, бо там поховані люди, – прокоментував о. С. Батрух.
Протест мешканців вул. Валечних та Уніцької в Люблині засвідчує, що тут порушено відповідну межу пошани. Влада міста розглядає можливості “впорядкування” історичної території. Православна парафія готова віддати цю ділянку. Згідно з законодавством Польщі, у ст. 6 Закону “Про цвинтарі і поховання померлих” записано, “що використання території цвинтаря після його закриття (православний цвинтар зліквідовано 1970 р. – ОҐ), інше призначення, згідно з генеральним планом міста, може відбутися на основі рішення міського голови через 40 років від дня останніх поховань або закриття цвинтаря за згодою відповідної влади парафії”. Отже, територію на розі вул. Валечних та Уніцької можна і треба впорядкувати. Чекаємо на рішення влади Люблина.
“Наше слово” №8, 20 лютого 2011 року {moscomment}
