Якуб Логінов ■ УКРАЇНА ■ №32, 2016-08-07
У зв’язку з проведенням саміту НАТО у Варшаві та Світовими днями молоді у Кракові Польща на початку липня тимчасово (на місяць) призупинила на своїх кордонах дію угоди Шенген.
Це стандартна процедурa, передбачена європейськими трактатами. Варто зауважити, що Польща повертає контроль на внутрішніх кордонах (з іншими країнами ЄС) уже втретє. Разом з поверненням вибіркового паспортного контролю на кордонах з Німеччиною, Чехією, Словаччиною і Литвою польське МВС призупинило також дію угоди про Малий прикордонний рух (МПР) з Україною і Росією. Однак це, здавалося б, суто технічне і тимчасове рішення викликало хвилю протестів українських володарів картки МПР, серед яких більшість становлять, не біймося сказати відверто, дрібні контрабандисти.
Справа прийняла дуже небезпечний для польсько-українських відносин вигляд, адже контрабандисти не зупинилися на мирному протесті, але вдалися до насильства, унаслідок чого постраждали польські громадяни. Один з них після побиття потрапив у тяжкому стані до шпиталю в Люблині.
Цей інцидент відбувся в дуже напружений для польсько-українських відносин час. Недавно група польських націоналістів напала на українську процесію в Перемишлі, а в самому місті зростають і так уже сильні антиукраїнські настрої. У Польщі розгортається антиукраїнська істерія навколо справи Волинської різні та УПА, яку підсилюють політики руху «Кукіз-15» та «кресового» крила партії «Право і справедливість». З усього цього відверто тішиться Росія, а проросійські пропаґандисти мають легше, ніж досі, завдання. Вони вже не мусять перекручувати факти й придумувати неправдиві історії. Достатньо показати в телебаченні фільм з українсько-польського кордону, на якому видно, як українські контрабандисти б’ють поляків, і поширювати його в Європі, наприклад, як арґумент проти заведення безвізового режиму для України. Що, зрештою і відбувається, бо сюжет з кордону обіг увесь континент і явно не допоміг формувати позитивний імідж України як справді європейської держави.
Ця ситуація – добра нагода для дискусії над доцільністю дальшого існування Малого прикордонного руху в його нинішній формулі. Не секрет, що угода про МПР має дедалі більше противників, причому перш за все з українського боку. Українські громадяни написали навіть петицію до президента України та польської влади з вимогою скасувати цю угоду, оскільки вона часто використовувана не за призначенням і спричиняє великі проблеми для звичайних пасажирів, які перетинають кордон не для нелеґальної торгівлі підакцизними товарами. Унаслідок контрабанди і корупції, пов’язаної з МПР, чесні подорожні змушені стояти в багатогодинних чергах, від них також вимагають хабарів ні за що. На жаль, ця ситуація принесла вже кільканадцять смертельних жертв. Це водії і пасажири мікробусів, що загинули внаслідок аварій на польських дорогах. Причиною цих смертельних зіткнень була втома водіїв, які раніше стояли навіть кільканадцять годин на кордоні, без можливості поспати й відпочити, а потім мусили ще кілька годин їхати за кермом до Варшави або й далі. Цих смертей можна було уникнути, якби Польща та Україна не потурали дрібним контрабандистам, які перетворили кордон на свій приватний фільварок.
Петицію про скасування МПР підписало станом на 18 липня 837 українців. «Шановний пане Президенте, прошу розглянути можливість скасування угоди про Малий прикордонний рух між Україною та Польщею у світлі останніх подій, що відбулись на кордоні у Львівській області. Наші громадяни своїми діями, а саме повною правовою необізнаністю, а також нехтуванням елементарних норм моралі, створюють абсолютно негативний імідж Україні, а також піддають сумніву наші з Вами європерспективи, лобізмом лише власних інтересів, нехтуючи загальнона-ціональними. Дякую!» – читаємо в петиції до президента України. І хоч авторам радше не вдасться зібрати необхідних 25 000 підписів для того, щоби петиція була розглянута, вже сам факт її створення є досить важливим моментом. Дедалі частіше Малий прикордонний рух асоціюється українцям не як приклад візової лібералізації і кроку назустріч Україні, а навпаки – як проблема і перешкода для чесних подорожніх із двох боків кордону.
Що далі з Малим прикордонним рухом? Тепер його дія припинена, ситуація на кордоні більш-менш цивілізована. Незважаючи на страйк польських митників, кордон можна перетнути досить швидко, у цивілізованих умовах, без хабарів. Однак це все ж таки тільки перехідна ситуація. Контрабандисти рано чи пізно зроблять собі візи і все повернеться «до норми», тобто до довжелезних черг і корупції. Зрештою, через декілька місяців, імовірно, Україна отримає безвізовий рух з Євросоюзом, отже люди будуть носити цигарки і без карток МПР.
Причому за бажанням польської та української влади ситуацію можна було б уже давно вирішити. Приклад – це українсько-словацький кордон, де такої контрабанди і черг нема, оскільки словаки на це не дозволяють. Не завадило б прискорити процес зрівняння цін українських цигарок з європейськими, до чого Україна зобов’язалася, підписуючи угоду про асоціацію. Варто також відкрити в Мостиськах, Яворові, Жовкві та інших районних центрах українського прикордоння польсько-українські осередки співпраці та євроінтеґрації. Маю на увазі фінансовані з бюджету Польщі і ЄС установи, які безкоштовно допомагали б мешканцям у пошуках леґального заробітку в Польщі або давали ґранти на відкриття власного бізнесу (наприклад, аґротуристичного господарства). Створення таких центрів, на мою думку, – це перша справа, якою повинен зайнятися новий посол Польщі в Києві Ян Пєкло. Одне можна точно сказати: з цією проблемою щось треба негайно зробити, бо дальше її іґнорування може призвести до ще більшого напруження в польсько-українських відносинах, на що тільки чекає Росія. ■
