Павло Лоза ■ ПОГЛЯДИ ■ №43, 2014-10-26
Одним з нових імпульсів для розвитку Об’єднання українців у Польщі мають, зокрема, бути українці з України. Щоб шукати адресатів у міґрантському середовищі, в ОУП мав би запрацювати механізм, який буде постійно досліджувати потреби майбутніх одержувачів. А чого потребують і як можуть підсилити діяльність організації та українську меншину в Польщі міґранти?
(Не) знаємо про себе
«Коли 2006 р. я приїхала до Польщі, про Об’єднання українців знала дуже мало. Згодом через особисті контакти почала знайомитися з українською меншиною. І я помітила, що в заходах, які організовувало ОУП, міґрантське середовище не було включене. Його там практично не було», – говорить Ольга Попович, політичний аналітик з Фонду «Наш вибір».
Причин такої ситуації О. Попович бачить кілька: «Під час організованих ОУП культурних заходів часто ставилися акценти на народність та історичні питання, які торкалися переселення українців. Ці питання не дуже цікавили міґрантське середовище. Можливо, причиною такого стану був теж той факт, що меншина існує як оформлена структура, а українські міґранти були дуже розпорошені. Лише останнім часом почали створюватися якісь фонди й організації, які згуртовують міґрантів», – каже О. Попович.
Дехто вважає, що проблема зв’язків з меншиною та ОУП залежить від самих потреб міґрантів, а також місць, де вони проживають.
«Якщо хтось з міґрантів живе у Перемишлі або в Люблині, а самі походять з місцевостей, які лежать близько від українсько-польського кордону, то їздять часто додому. Тому вони не дуже зацікавлені контактами з місцевими українцями. Але є й такі, хто далеко живе і тому шукає таких контактів. Наприклад, мій дім в Україні – звідси понад тисяча кілометрів, тому в Зеленій Горі я шукав контакту з українцями. Шукав, знайшов і приходжу часто до місцевої домівки оуп. Звичайно, все залежить від особистого підходу до справи й обставин», – висловлює свою думку Тарас, який проживає в Зеленій Горі і співпрацює там з гуртком ОУП.
Співпраця
Сьогодні маємо багато прикладів співпраці міґрантів з ОУП. Тепер з Об’єднанням українців у Польщі стисло співпрацює, зокрема, Фонд «Наш вибір» та Фонд «Перехрестя – затока Ґданська».
«Ми знаємо про організовані ОУП з нагоди різних річниць заходи, а також про ініціативи, пов’язані з підтримкою України. Ми при цьому співпрацюємо з ОУП і беремо у цьому участь. Якщо нам потрібне більше приміщення, звертаємося до місцевого відділу ОУП і отримуємо таку допомогу. Також користаємося допомогою професіоналістів, наприклад, юристів, які походять з української меншини. І ми цю допомогу отримуємо», – розповідає про співпрацю зі структурами ОУП у Ґданську, Ніна Падун, голова Фонду «Перехрестя – затока Ґданська».
Форм співпраці є більше. Вже кілька років тижневик «Наше слово» причетний до видавничого проекту Фонду «Наш вибір» – газети для міґрантів «Наш вибір», керівниками та дириґентами українських хорів у Польщі нерідко є люди, які приїхали з України. Це саме торкається вчителів у школах і пунктах навчання української мови. Напевно, спільні моменти співпраці проявляються тоді, коли йдеться про політичні питання відносно України. У таких моментах були активні і далі включаються як міґранти з України, так і українська меншина в Польщі.
Але є теж ситуації, де дороги співпраці не співпадають. «Для міґрантів організовують зустрічі з культуровим психологом, який допомагає їм інтеґруватися з польським середовищем, проводиться навчання польської мови тощо. Звичайно, українцям з Польщі це непотрібно. Тому розумію, що не на всіх ділянках ми будемо співпрацювати, бо в нас різні потреби», – вважає Н. Падун.
Черговий момент, на який вказують міґранти, це той, що українці найменше інтеґруються тоді, коли організовані заходи виключно історичного характеру. «Я спостерігаю, до сьогодні лише відзначення річниці Голодомору в Україні було тою врочистістю, яка нас насправді об’єднала й об’єднує», – каже О. Попович.
Користь для всіх
«Для тих українців, які приїжджають до Польщі, корисним буде, перш за все те, що ОУП може допомогти більш адекватно реаґувати на польські реалії, на польську політику. Також у інтеґраційному плані може допомогти міґрантам не почуватися самотніми. А для меншини та ОУП користь з такої інтеґрації може полягати в тому, що міґранти будуть порушувати питання, які зараз піднімаються в Україні. Через це українська меншина буде менше жити минулим, а більше інтеґруватися в українське сьогодення. Буде пробувати зрозуміти, чим на даний момент живе Україна», – заявляє О. Попович.
Наступне – це мовне питання. «Мова – це живий організм, за яким часом не встигала українська мова, якою користується українська меншина. Породжувався дискурс, бо до мови українців з Польщі входили полонізми. Сутність зв’язку меншини з Україною та українськими міґрантами може міняти цю ситуацію», – твердить О. Попович.
В цьому теж впевнена Леся Костіна, член Клубу українських жінок у Варшаві. «Я бачила такі ситуації, коли дитина, яка приїхала з батьками з України, у розмові зі своїм українським ровесником у Польщі, виправляла його українську мову. Якщо діти мають розмовляти однією мовою, то треба робити все, щоб спільно її навчалися. Незалежно, де ми народилися, ми однієї нації. Можливо, у нас інша ментальність, але це не повинно бути причиною, яка б ділила українців на „тих” і „тамтих”», – говорить Л. Костіна.
Інша справа, що характер заходів, організованих українською меншиною, часто присвячений якійсь річниці. Наталя Панченко, голова варшавського Євромайдану, яка вже рік є членом варшавського гуртка ОУП, вважає, що осучаснення деяких подій було б корисне для двох сторін.
«Під час однієї з маніфестацій у Варшаві підійшов до мене українець з Польщі і почав мене питати про такі речі, пов’язані з Україною, про які я б навіть не подумала спитати. Вони нам здаються банальними, але цей чоловік пояснив мені, що був тільки два рази в Україні. Завдяки цій людині я усвідомила, що деякі місцеві українці не знають тих реалій, у яких ми живемо в Україні. Тому думаю, що на співпраці міґрантів з ОУП меншина може скористатися не тільки в мовному аспекті, але й у поширенні знань про сучасну українську культуру, розуміння сучасної України і нас», – вважає Н. Панченко.
Лідерка варшавського Євромайдану додає: «Ми самі, як міґранти, очікуємо від ОУП більше подій, організованих теж для нас. Людям, які проживають далеко від свого дому, потрібно гуртуватися. Звичайно, що всіх об’єднують спільні заходи, це було б міґрантам дуже цікаво. Однак повинні це бути теж культурні події, які відносяться більше до сучасності, наприклад, зустрічі, які торкаються проблем міґрантів, українських студентів». ■
