Ярослав Присташ ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2011-01-19
Так можна перифразувати назву телепрограми Томаша Ліса в контексті тематики конференції “Україна 2010+. Зміна чи продовження у відносинах з Польщею та Німеччиною?”, яка відбулася 16-17 грудня 2010 р. у Варшаві. У конференції взяли участь видатні політики, експерти і журналісти з Польщі, Німеччини та України.
На відкритті прочитано листа президента Польщі Броніслава Коморовського до учасників і гостей події. Привітальні промови виголосили міністр закордонних справ РП Радослав Сікорський, президент РП у 1995-2005 рр. Александер Квасневський та президент України у 1991-1994 рр. Леонід Кравчук.
Президент Коморовський підкреслив, що європейський добробут не може зупинитися на кордоні ЄС, а повинен охоплювати всі держави Європи. Міністр Сікорський висловив думку, що Україна заслуговує на підтримку членів ЄС стосовно євроатлантичної інтеґрації. Усі польські політичні партії згідні з цим. Міністр заявив, що Польща, незважаючи на втому в Європі від України, далі буде їй допомагати, однак більше залежить від самої України. Не можна плутати декларацій з діями, – а під останніми найчастіше розумілися лише слова, – тепер визначником мають бути зміни. Р. Сікорський сподівається на проведення в Україні реформ у 2010-2014 рр., які введуть європейські стандарти і значно наблизять Україну до ЄС – хоча, з іншого боку, Польща не має наміру когось насильно “ощасливлювати”. Добрі відносини з Росією лежать в інтересі Європи, а зближення України з ЄС не суперечить добрим відносинам з північним сусідом. Однак модернізація України не прийде з Росії. Польща шанує вибір України щодо її зовнішньої безпеки та сподівається на дальшу співпрацю з НАТО. Польща теж цінить роль України у сфері енергетичної безпеки Європи. Міністр звернув увагу, що ЄС міг би бути більш відкритим і скоріше приймати рішення. Він похвалив президента України за декларацію, що інтеґрація з ЄС – це стратегічна ціль України, а також за наміри української влади провести реформи. Однак це не може заслонювати звуження демократичних стандартів, зокрема, зміну виборчого законодавства чи тиску на мас медіа. Україна має великий шанс 2011 р., коли Раду ЄС очолюватимуть Угорщина та Польща. Якщо цим не скористаються над Дніпром, то чергові голови- країни можуть бути менш прихильними в українському питанні.
А. Квасневський констатував, що ЄС у кризі, позаяк не знає, як укріпити інеґрацію. Президент Янукович старається знайти баланс між Росією та Заходом. Незалежно від проблем з демократією (зі свободою слова, громадянським суспільством, корупцією тощо) Україна є найбільш розвиненою в цьому сенсі країною на схід від Польщі. Головна мета теперішньої політики – укріпити незалежність України, подолати економічну кризу та підтримати громадянське суспільство. Модернізація України проходить, хоча нерівномірно й хаотично, але цей процес варто продовжувати, зміцнювати, збагачувати – на відміну від Росії, де його насамперед треба почати. А. Квасневський поставив питання: яка держава для Польщі важливіша – Україна чи Росія? Ситуація в ЄС незабаром буде така, що Європа попросить, щоб Туреччина й Україна увійшли в їхню структуру, – переконує екс президент. А це ж – 120 млн. людей з великим ринковим, демографічним та економічним потенціалом. Утягнення України в процес євроінтеґрації – це передусім інтерес Європи. Європа потребує України й Україна потребує Європи.
Л. Кравчук зізнався, що Україна за 20 років не подолала економічних проблем. Колишній президент хвалить нинішню владу за реформи, які реально відбуваються в Україні.
Після промов почалися презентації та дискусії, під час яких українські незалежні експерти критикували владу в Україні за згортання демократії та наближення норм поведінки державних органів до російських. В емоційному виступі Юрій Щербак, письменник і дипломат, констатував, що влада доведе до другого Майдану, який цим разом не буде таким мирним. Службовці МЗС України і працівники провладних ус танов з Києва старалися пом’якшувати й захищати дії влади, однак це виглядало малопереконливо.
Дискусія, присвячена економіці, здивувала. Господарчі показники – непогані, польські експерти (Д. Росаті, М. Свенцицький) хвалили президента й Кабмін України за реформи. Проблема в тому, що поки що це лише декларації, а на прикладі ситуації з Податковим кодексом і зменшенням кількості міністерств видно, що реформи робитимуться під певні групи інтересів, цебто олігархів, а не середній і малий бізнес, якого кількісно найбільше в Україні.
* * *
Складається враження, що Партія реґіонів з президентом Януковичем хоче українізувати китайську або російську модель – тобто досягти економічного зростання водночас із припиненням демократизації. Україна – не Китай і не Росія, скоріше карикатура Московії з місцевим царком…
“Наше слово” №4, 23 cічня 2011 року {moscomment}
