(гс/пл) ■ ПОДІЇ ■ №6, 2016-02-07
У Варшаві відбувся вернісаж фотографій, присвячений колишньому голові ОУП Миронові Кертичаку. Виставку підготовлено до десятої річниці його смерті. В лютому виставка, можливо, буде презентована в Ґданську, а в березні – у Перемишлі.
Світлини, експоновані на виставці 25–31 січня в Українському домі у Варшаві, є лише невеликою частиною збереженого М. Кертичаком фотоматеріалу, з якого, як відзначала донька Аня Кертичак, можна було б зробити кілька окремих виставок.
– Можуть вони бути і про самого М. Кертичака, і про українську громаду на Помор’ї у 80-х роках, і про суднобудівельний завод (тоді ще ім. В. Леніна) та профспілку «Солідарність», і про рейди в Карпати, і про церкви, – перечислювала під час вернісажу А. Кертичак, одна з дочок українського діяча.
Разом зі своєю сестрою Наталею вони ініціювали виставку та розповіли про те, якою особливою була праця при відборі фотографій. Часом розпізнавали на них відомих у світі людей, наприклад, прем’єр-міністра Великобританії Марґарет Тетчер і президента Польщі Леха Валенсу.
– Інколи я впізнавала людей, яких сама знаю, – говорить Н. Кертичак і відразу продовжує: – Для мене особливою є колекція фотографій і слайдів церков на Бойківщині та Лемківщині, з яких багато вже сьогодні не існує. Одною з таких церков є храм у Вербиці, селі, з якого виселили маму мого тата. Цієї церкви, на жаль, уже немає. Батько ще встиг її сфотографувати.
Виставка носить родинний характер. Це спроба показати людину, якої вже нема. На світлинах М. Кертичак часто є фотографом – видно його, як фотографує чи підноситься з натовпу людей після того, як зробив фото.
– Ми хотіли показати тата таким, яким знали його люди – як голову ОУП, студента, учасника рейдів «Карпати». Але також таким, якого не знали, тому є фотографії з дитинства і часів ліцею, – говорить А. Кертичак.
Вона сама хотіла б, щоб пам’ять про батька в уяві людей функціонувала без ідеалізації, але, водночас, щоб пам’ятали про те, як він відійшов.
– Батько відійшов з огляду на стреси, кількість обов’язків, які він брав на себе, – говорить дочка і додає: – Хотілося б, з одного боку, щоб люди, пам’ятаючи про це, самі включалися в наші справи. З другого боку, щоб люди, які вже активно діють, пам’ятали про те, що й собі треба присвячувати трохи часу.
Усі, хто знав колишнього голову ОУП, згадують його як людину, котра присвятила своє життя справі української громади у Польщі, її розвитку, збереження пам’яті, ідентичності, культури, традицій. Але М. Кертичак не стояв осторонь теж від праці задля інших меншин, які проживають у Польщі. Багато зробив, зокрема, для польсько-українського примирення, за що вже посмертно президент Польщі Лех Качинський удостоїв його Кавалерським хрестом відродження Польщі. Також співпрацював у різних вимірах з Україною.
– Коли після бурхливих студентських років ми 1990 р. починали новий етап, думали, що все буде тепер інакше, спокійніше. Минуло 25 років, Мирона вже нема, але в мене враження, що все не так, як ми собі вимріяли і тут, і в Україні. Отже, відчуття дуже мішані, – говорив на вернісажі перший голова ОУП Юрій Рейт.
Cьогоднішній голова організації Петро Тима пригадав вагомість організування фестивалів української культури 1995 та 1997 р., щодо яких сумніви мав навіть польський політик Яцек Куронь, який боявся, що дійде до кровопролиття, тому рекомендував перенести фестивалі до Варшави.
– Працюючи при фестивалі, Мирон вмів не лише вміло вести переговори, але мав теж здібність з’єднувати союзників, – відмічав голова ОУП, одночасно підкреслюючи, якими фестивалі були важливими для громади в самому Перемишлі. – Наша громада перестала боятись. Тоді вперше на сценах у Перемишлі виступили артисти з України – з Києва та Львова. Саме з Перемишлем була пов’язана одна з останніх проблем, якій М. Кертичак присвятив багато часу, зусиль і здоров’я, тобто справа повернення українській громаді Народного дому в Перемишлі. Тому на Фейсбуці при нагоді підготовки виставки ініційовано символічну акцію «Засвіти свічку Миронові». Кожен, хто хоче вшанувати його пам’ять, а не має, наприклад, можливості відвідати його могилу, може зробити добровільну вплату грошей на відбудову Народного дому в Перемишлі. Не треба вплачувати багато, вистачить стільки, скільки коштує свічка чи квіти. Сама виставка, яку у Варшаві презентовано в 10-ту річницю смерті колишнього голови ОУП, має бути показана також у Ґданську та Перемишлі. Кілька з її кадрів потрапить до «Ukrainian People Magazine», що виходить у США, а частина буде викладена на якомусь сайті в Інтернеті.
– Була проведена велика робота, і варто показати виставку дуже широко, – говорить А. Кертичак, декларуючи відкритість на чергові ініціативи щодо презентації зібраного фотографічного матеріалу.
* * *
У рамках акції «Засвіти свічку Миронові» гроші можна вплачувати на рахунок:
38 8642 1155 2015 1508 9977 0005
Назва переказу:
darowizna na Narodnyj Dim (Miron)
Związek Ukraińców w Polsce
Oddział w Przemyślu
ul. Kościuszki 5, 37-700 Przemyśl
