Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ 2010-11-19
{mosimage}
25-ліття існування греко-католицької парафії в Мястку
Греко-католицька парафія в Мястку 16 жовтня відзначала свій ювілей. Це досить молода парафія, бо їй тільки 25 років, проте її історія, подібно як і всіх інших у реґіоні, бере свій початок з 1947 р. Парафію засновано 1985 р., спершу жителі Мястка і навколишніх місцевостей їздили молитися до Битова й до Білого Бору.
Усі, з ким я мала нагоду говорити, згідно кажуть, що початки були важкими: відстань між Мястком і навколишніми селами з одного боку, та Битовом чи Білим Бором – з другого, досить велика, тому не всі могли туди їздити.
Бо ж українці в перших роках після переселення не мали власних автомобілів, а дорога автобусом або поїздом забирала навіть увесь день. Тому прагнення мати свою церкву в Мястку було дуже сильним – тим більше, що насамперед завдяки Греко-католицькій церкві не вдалося асимілювати українців на нових поселеннях, оскільки Церква від самого початку сприяла збереженню національної ідентичності українців. Еміль Сич, родом із Селиськ над Сяном, каже, що для тутешньої громади гуртування навколо парафії завжди було дуже важливе. На початках українці орендували приміщення для потреб церкви, однак згодом купили у власність весь будинок від римо-католицької парафії:
– Ми їздили по селах і збирали гроші від своїх людей для того, щоб викупити цей будинок. Однак і після його закупівлі проблеми не закінчилися: будинок вимагав ремонту, потрібно було поміняти дах, а на це все необхідні кошти, – розказує Е. Сич.
Та роки посиленої роботи сьогодні винагороджуються.
– Тепер маємо свою церкву і спільно щонеділі зустрічаємося, – радіє Ольга Мацеєвська. Спільні зустрічі відбуваються в приміщеннях Центру української культури, які також знаходяться в парафіяльному домі і де протягом року організовується ряд зустрічей. Тут відбувається навчання української мови та релігії, тут має свій осідок і місцевий гурток ОУП.
Про початки парафії говорив під час проповіді вроцлавсько-ґданський владика Володимир Ющак, який очолив ювілейні святкування:
– Це не такі відлеглі часи, але вони настільки відмінні від нинішніх! До 1980-х рр. не було легко засновувати наші парафії. Тоді не йшлося тільки про згоду римо-католицького костельного управління, але перш за все – про згоду тодішньої комуністичної влади. Коли на початку 80-х рр. прийшло полегшення, також пов’язане з “Солідарністю”, тоді настав більш сприятливий час і для нас. Це був інший час, бо було ще для кого засновувати ці парафії: тоді було багато великих спільнот, які не мали своїх парафій, – говорив владика В. Ющак. Саме тоді нові парафії організовано, зокрема, у Бартошицях, Ольштині, Ґіжицьку чи Кентшині.
– Щоб бути собою, ви не щадили ні труду, ні часу, ні грошей, – продовжував владика В. Ющак. – І це сьогодні дає плоди. Але завжди постає питання не лише минулого, але й майбутнього. Ювілей – це насамперед радість, однак він також зобов’язує задуматися над прийдешністю. Ми повинні надалі зберігати віру своїх батьків та Церкви. Вірними своїй традиції та обрядам нашої Церкви повинно залишитися не тільки старше і середнє покоління, але й молодше. Нині ми радіємо, що відзначаємо 25-ліття, однак хотілося б, щоб був також наступний ювілей. Він і так прийде, тільки питання: з нами чи без нас? – наголошував владика Володимир.
Питання майбутності хвилює і парафіян, насамперед старших. Вони бачать, що з кожним роком щораз менше тут молоді, а саме діти є запорукою дальшого розвитку як парафії, так і громади в цілому.
– Якщо порівняти минулі часи й сьогодення в контексті засновування нових парафій, то нині таких можливостей вже нема, – не без жалю каже владика Володимир. Тому радіймо, що місцева громада має базу для дальшого розвитку, оскільки лише свої приміщення дають можливість розвиватися – і це добре розуміють насамперед ті, хто до сьогодні використовує гостинність римо-католиків.
– Парафіяльна спільнота Греко-католицької церкви є також нашою спільнотою, бо ж спільно живемо в нашому місті. Ми, як представники самоврядної влади, мусимо робити все для того, щоб мешканцям нашого міста жилося якнайкраще, щоб вони могли розвивати свою культуру та молитися згідно зі своєю вірою, – підкреслив бурґомістр Мястка Роман Рамйон під час святкового концерту, у якому взяли участь місцеві діти з групи “Намисто”, танцювальний ансамбль “Вітрогон” з Білого Бору та Ірина Ренгач. Крім того, в Центрі української культури можна було подивитися виставку фотографій українських монастирів та монастирських церков в Україні й у Польщі авторства Богдана Тхіра з Ґурова-Ілавецького, а також фотографії з поїздки папи Івана-Павла II в Україну (світлини з приватного архіву Мирослава Батруха). Під час концерту своїми роздумами на тему початків організованого життя українців на Західному Помор’ї поділився перший парох мястецької парафії о. проф. Ярослав Москалик (тепер викладач в Університеті А. Міцкевича в Познані). Натомість на закінчення богослужіння з рук владики Володимира єпископські грамоти отримали парафіяни, які активно діють у місцевій парафії.
“Наше слово” №47, 21 листопада 2010 року {moscomment}
