Уже кілька років – завдяки співробітництву ОУП з Театром ім. Александра Севрука в. Ельблонзі – наші молоді артисти можуть виступати на сцені саме цієї знаної установи. Доброю традицією заходу є те, що його програму доповнюють виступи професійних виконавців з України. Цього разу глядачі побачили виставу “Як наші діди парубкували” у виконанні акторів коломийського театру ім. І. Озаркевича. Дітям і молоді, які брали участь у фестивалі, організатори забезпечили безкоштовний вхід на виставу.

Сам фестиваль, завжди кольоровий та веселий, мав теж серйозніший відтінок. Як і низку інших цьогорічних українських заходів Польщі, його присвячено 65-й річниці Акції “Вісла”. У зв’язку з цим молоді виконавці запропонували публіці патріотичні вірші та пісні, а в інсценізаціях розповідали про любов до рідних земель і горе депортації: “Як ми з краєм нашим прощалися, то брали грудку землі, щоб наші предки нас не цуралися”, – це лише зразок тих слів, якими вшановували пам’ять про страждання предків. Дехто прямо заявляв, що “програму присвячено тим, хто пам’ятає”, але також і “нам, щоб не забули”. Інші, як-от виконавці з Венґожева, в інсценізації “Акція “Вісла” сьогодні” показали сумні наслідки занепаду національної пам’яті серед молодого покоління. У рамках фестивалю можна було ознайомитися з виставкою робіт, надісланих на організований ОУП конкурс “Де твоя Батьківщина? (Моє розуміння Акції “Вісла”)”, який приурочено до роковин депортації.
Фестиваль, згідно з назвою, був передусім святом дітей, проте тут ніколи не забувають і про особливий, “другий фон” – батьків, учителів та мистецьких опікунів. Заслужено в їхній бік зі сцени неодноразово лунали слова подяки та пошани. Зокрема, М. Сич відзначав, що чергові покоління українців, навчаючи дітей своєї мови та виховуючи їх у рідній традиції, роблять таким чином багато, щоб запланована мета Акції “Вісла” не збулася: “Ваша присутність на цій сцені показує, що ми як народ будемо існувати в цій країні щонайменше кілька десятків років”.
Пошана для активності у збереженні української ідентичності звучала не лише в привітальних словах генерального консула України в Ґданську Мирона Янкова, але й у думках представників польської влади. “Ви показуєте дітям те, чим є національна свідомість. Може, зараз для них це не надто важливе, але завдяки вашій праці через кілька років вони зможуть сказати: я громадянин Польщі – українець”, – говорила уповноважена вармінсько-мазурського воєводи у справах нацменшин Йоанна Ванковська-Собесяк. У свою чергу, мер Ельблонґа Ґжеґож Новачик відзначав, що сам фестиваль – це ідеальний інструмент для демонстрації як національної різноманітності, так і спільноти, що її становлять усі мешканці міста і реґіону.
На закінчення учасники фестивалю традиційно отримали пам’ятні грамоти. Урочисто попрощалися з тими, хто, завершивши навчання в гімназії, вже покидає дитячу сцену. До молодих артистів з особливим проханням звернувся голова Ельблонзького відділу ОУП Степан Дембицький: він заохочував молодь брати участь у таборах “Пласту”, “Сарептах” тощо. Представників наймолодшого покоління С. Дембіцький просив багато розмовляти з найстаршими членами їхніх сімей. За його словами, люди, які пам’ятають ще життя на рідних землях, – це невичерпна криниця нашої традиції.

“Наше слово” №26, 24 червня 2012 року {moscomment}