Олько Маслей ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2010-08-12
{mosimage}
Розмова з євродепутатом Ельжбетою Лукацієвською
Якими мусять бути пріоритети в зовнішній політиці такої країни, як Польща, що межує з Україною, зокрема, у реґіональній політиці?
-Одним із пріоритетів польської зовнішньої політики є зближення нашої країни з такими країнами Східної Європи, як Грузія, Молдова, Вірменія, Білорусь, Азербайджан та Україна.
Для Польщі, особливо для її прикордонних реґіонів, зокрема Підкарпатського воєвідства, надзвичайно корисною є інтеґрація згаданих країн з Європейським Союзом, адже це створює нові сфери для співпраці в багатьох площинах, зокрема в питаннях лібералізації візової політики, створення зон вільної торгівлі, зміцнення енергетичної безпеки (маю на увазі передусім т.зв. “південний енергетичний коридор”), підтримки для малого й середнього бізнесу на прикордонних теренах. Для реалізації цих та інших цілей повинна служити авторська ініціатива Польщі – тобто програма Східного партнерства, що вже активно діє в системі зовнішніх відносин ЄС. Це – спроба зміцнення політики ЄС як у контексті двосторонніх відносин, так і багатосторонніх. Головною метою Східного партнерства є зміцнення стабільності в середині країн учасників програми, а в дальшій перспективі – їхня інтеґрація з ЄС.
Ви працюєте над низкою ініціатив на т.зв. “східному” напрямку. Чого саме очікуєте від їхньої реалізації?
-Головною метою моєї праці є те, щоб цілі, які ставить перед собою Східне партнерство, не залишилися лише на папері. Я хочу зробити все, щоб вони стали реальністю. Крім цього, я би дуже хотіла, щоб Польща і країни-учасники Східного партнерства поглибили спів працю у сфері культури. А згадуючи знов про допомогу для малого й середнього бізнесу в прикордонних реґіонах, слід сказати, що в травні цього року Європейська Комісія оголосила програму “East Invest”. Я розраховую, що нею зацікавляться підприємці з польського Підкарпаття і з України. Вірю, що це позитивно вплине на покращення бізнес-клімату та на зріст інвестицій, що буде доброю ознакою для економіки згаданих реґіонів.
Я був учасником однієї з Ваших ініціатив, тобто організованого Вами тренінґу. А якими будуть наступні?
-Спільно з групою інших депутатів Європейської народної партії ми розробляємо, зокрема, проект, який передбачає участь молоді з України в місячних стажуваннях у Європарламенті. І я буду одним з перших євродепутатів, який прийме до себе на стажування молодих людей з- поза держав ЄС. Хотіла б я також відкрити своє депутатське представництво в Україні, щоб бути ближчою до людей і краще пізнати їхні проблеми.
Чи вірите Ви в те, що надійде час польсько-українського примирення?
-В історії наших народів є кілька спірних питань, проте тут потрібна передусім відповідна історична оцінка. Польща й поляки завжди включалися в процеси демократичних змін, які відбувалися в Україні – чи то під час Помаранчевої революції, чи й тепер, допомагаючи Україні реалізувати її прагнення стати членом ЄС. У зв’язку з тим, що я сказала вище, українсько- польські відносини вимагають не стільки примирення, скільки послідовного поглиблення сусідської співпраці.
Що є, на Вашу думку, ключем у подоланні бар’єрів між представниками населення Підкарпаття – як культурних, так і національних?
-Підкарпаття – це специфічний реґіон. Тут віддавна перемішувалися різні культури, тому місцеві люди призвичаїлися до відмінності своїх сусідів. Однак разом з тим – це консервативний реґіон. Думаю, що одним із найважливіших чинників впливу на мешканців Підкарпаття є позиція Римо -католицької церкви. Великий внесок у подоланні бар’єрів роблять організації нацменшин; не забуваймо і про позицію простих людей – доброзичлива усмішка або тепле слово можуть подолати будь-які бар’єри.
Дякую за розмову.
“Наше слово” №33, 15 серпня 2010 року {moscomment
