Павло Лоза ■ МІҐРАНТИ ■ 2012-02-24
Він приїхав з Херсона на роботу до Варшави. Через півтори місяця має поламаний ніс – і невідомо, чи отримає відшкодування від свого працедавця за травму, яка сталася на роботі.
– Це було після 18:00 години. У мене щодня однаковий маршрут. Коли 31 січня я їхав через варшавське вуличне рондо Вашинґтона, то, щоб не в’їхала в мене інша машина, я раптово пригальмував автобус, – згадує українець Олег Атаманюк, який працює водієм на Підприємстві автосполучення м. Ґродзіська-Мазовецького. Через раптове зупинення машини один з пасажирів, який стояв ззаду автобуса, упав на коліно, а в другого випав бутерброд із руки.
– Звичайно, я на них звернув увагу раніше. Не виглядали і не поводилися як тверезі, – розповідає водій. Трійка молодих людей підійшла до українця і почала кричати. Він старався пояснити, що не може говорити під час їзди – і як тільки під’їде на зупинку, то пояснить ситуацію.
– “Ти рускі!” – почув я від них, – продовжує розповідь О. Атаманюк. У цей час п’яні молодики вирвали двері з шибою, яка відділяє водія від решти автобуса, почали його бити: від котрогось дістав у голову залізним елементом.
– Я не міг ані зупинити автобуса, ані пустити керма: бо тоді ми в’їхали б в інші машини, потерпіли б пасажири або ще гірше – я міг би в’їхати в зупинку, на якій чекали люди, – описує постраждалий. Коли вже автобус затримався на зупинці, хтось із пасажирів подзвонив по поліцію і викликали “швидку”. Звичайно, трійка молодих людей, яка брала участь у побитті, втекла. “Водія автобуса побили п’яні пасажири. Не знепритомнів”, – записано в картці пацієнта в лікарні. Уже наступного дня постраждалий у поліції розпізнав одного з винних побиття: правоохоронці мали запис із фотокамер, які знаходилися в автобусі. Крім того, на місці залишився залізний елемент, яким водій отримав удар у голову.
Водій сам раніше застрахувався в Україні, однак якби хотів отримати гроші, які витратив в аптеці, то мусить подати страховій кампанії всі чеки. Працюючи в Польщі на основі договору підряду (пол. umowa zlecenia), постраждалий був застрахований, що ґарантує йому змогу лікуватися. Проте чи належить йому відшкодування? Інші українські водії, які працевлаштовані в цьому підприємстві, згадують, що, крім договорів підряду, підписували ще якісь документи на додаткове страхування.
– Але всі ці документи й посвідки – у нашого працедавця, ми ніколи їх не бачили, – говорить один з них. У підприємстві не коментують справи.
Але й з працевлаштуванням на роботу там не весело.
– Щоб потрапити сюди на роботу, дехто платить українському посередникові: фірма, яка знайшла роботу, вимагає навіть 3,5 тис. гривень, – говорить один з українських водіїв, який проживає з О. Атаманюком у кімнаті. Це майже 1000 польських золотих, а до цього ще треба добавити витрати на кілька денних вишколів, за які необхідно заплатити до 1200 зл. – На вишколі просто пустили нам кілька фільмів, ми проїхали маршрут – ось і на цьому вся практика завершилася, – згадує водій з Тернополя.
Подається, що у Варшаві середня зарплата 4672 зл. (брутто), натомість українські водії за таку (як би не говорити, відповідальну) роботу отримують біля 1700 зл., натомість, як пояснюють, їхні польські колеґи за це саме мають навіть до 2,5 тис. зл. Очевидно, це зарплата за години, які можна виїздити за місяць згідно з кодексом праці, а за додаткові години (очевидно, водії беруть їх) звичайно отримують гроші “в конверті”. Система, прийнята працедавцем: першу зарплату водій отримує більшу.
– Тепер розумію: це для того, щоб заманити нас на роботу, – каже водій з Тернополя. Однак, як додає, “українців щораз менше, вони мудріші досвідом – і не даються так заманити себе на роботу: бачу, що тепер вже щораз більше працівників, наприклад, з Казахстану”.
Справою побиття О. Атаманюка займається одне з варшавських районних відділень поліції, проте, маючи фото одного з винних побиття, знаряддя побиття, на якому, певно, лишилися сліди пальців, поліція не може повідомити будь-якої інформації у справі. Поки що водієві обіцяли допомогти в Генеральному консульстві України у Варшаві, яке від свого імені звернеться у справі до поліції.
“Наше слово” №9, 26 лютого 2012 року {moscomment}
