Марія Рафієва ■ ПОДІЇ ■ 2010-04-22
Програма польського уряду для осіб польського походження, які народилися й проживають за кордоном, пропонує безкоштовне навчання у ВНЗ на території Польщі. Вступні іспити для таких людей проводяться в Литві, Латвії, Білорусі, Україні, Росії, Молдові, Казахстані та Чехії. Пропозиція спрямована передусім на відродження національної свідомості в польській діаспорі, допомагає поєднатися зі своєю нацією.
Та чи насправді програма виконує тільки свої основні завдання, чи може, служить колом порятунку для молодих і перспективних осіб, яким їхня власна держава не може забезпечити майбутнього?
Польська сторона, здається, дбає більше про українських громадян, ніж власна країна. Стипендія, яку отримують студенти польського походження, майже вдвічі перевищує середній розмір державної соціальної допомоги. Більше того, ВНЗ забезпечує безкоштовною медичною опікою, кошти якої частково покриває уряд РП. Такі студентиіноземці не потребують дозволу на працю на території країни, а також мають право на постійне проживання. Отже, головні причини еміґрації виглядають досить прозаїчно. Економічна нестабільність країни, яка колись дала притулок їхнім предкам, змушує їх зараз повертатися на “забуту Батьківщину”.
Однак залишається ще одне болюче питання: що ж робити освіченій молодій людині на українському ринку праці? Чи варто сподіватися молодому випускнику державного сприяння в перших кроках до кар’єри? Що ж, аналізуючи економічну ситуацію в країні й кількість місць на ринку праці, доходимо до висновку, що Україні не потрібні молоді, талановиті й перспективні фахівці, їх кількість просто не відповідає попитові країни (якщо він взагалі має місце серед нашої економічної й політичної нестабільності). Що ж пропонує Польща нашим громадянам? Горизонти для молоді тут відкриваються ширші, ніж в Україні. Статистика говорить про 80% випускників, що залишилися працювати на благо польської держави. На жаль, їхня подальша доля – невідома. Хоч навряд чи в когось з них виникає бажання повертатися в країну, яка охоплена політичними чварами й займає 85-те місце в рейтинґу країн за рівнем якості життя, тоді, коли Польща посіла 41-ше місце.
Дякувати чи нарікати на таку допомогу – покаже час. Проте вже зараз відомо, що Україна втрачає свій людський потенціал. Головне, щоб потім ми змогли наздогнати економіку західних сусідів, біля керма якої стоять наші земляки…
“Наше слово” №17, 25 квітня 2010 року {moscomment}
