(гс) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №33, 2015-08-16
Karta, 2015, № 84, 158 С.
Головною темою нового історичного журналу «Карта» (квартальне видання) є українська Революція гідності у знаковому для неї місці та моменті – події київського Майдану від 21 листопада 2013 р. до 22 лютого 2014 р. Поміщений майже на 30-ти сторінках матеріал – це не аналітика, не голоси експертів і не спроба підсумку чи погляд у майбутнє. Це просто тогочасні емоції конкретних людей: студента, журналіста, члена сотні Майдану, поета, політика, громадського діяча, батька загиблої внаслідок протестів молодої людини та інших. «Карта» публікує їх роздуми, враження і почуття, зафіксовані в мас-медіа або на приватних профілях у соцмережі Фейсбук. Читач не отримує тут «перетравленого» в часі погляду, а ледь не фізично повертається в ті три символічні не лише для України місяці. Враження від подорожі зміцнюють якісні та дуже сугестивні світлини. Все це вже було в телебаченні, але сторінки «Карти» вкотре підтверджують особливість фотографії. Ті, що розміщені в журналі, – мов пам’ятник, перед яким людина обов’язково зупиняється і має час зауважити деталі, задуматись над символікою. Лице молодої людини в момент кидання коктейлю молотова чи духівник, який поринув у молитву, сам один перед кордоном «беркутівців» – ці фото чимало говорять про «Силу Майдану», як у «Карті» названо цикл, присвячений Революції гідності. Головний редактор Збігнев Ґлюза у вступі до цього числа публікації пише: «Майдан вистояв – це чудова звістка для всіх прихильників свободи, а кепська для постійно присутніх на сході бенефіціарів диктатури. Київ 2013/2014 рр. – це феномен. Авторитарна влада, коли вирішувала використати повну силу, досі справлялася з громадським бунтом – Берлін 1953 р., Познань 1956 р., Будапешт 1956 р., Новочеркаськ 1962 р., Щецин 1970 р., Радом 1976 р., Ґданськ 1981 р., Мінськ 1996 р., Москва 2010 р. А Майдан вистояв. Переконаний, що мусить, ще переможений, стане козирем деспотів». Згадуючи про виклики, перед якими надалі стоїть Україна, редактор «Карти» не має сумнівів щодо потреби співпраці і майбутніх відносин: «Польсько-український кордон не є стіною, як білоруський чи російський. Він стає лінією порозуміння – завдяки людям по тому боці, які відкидають постсовєтизм», – пише Ґлюза.
Цикл про Майдан завершує текст відомого українського історика Ярослава Грицака. Він звертає увагу на те, що хоч зараз «вогонь Майдану прикриває дим війни», то дух цього першого не вмирає, і найбільше зараз його видно в добровільній допомозі суспільства воюючим у Донбасі. Крім цього, в оцінці історика, Майдан на ділі підтвердив, що серед українських патріотів є й російськомовне населення держави, а також місцеві росіяни. Важливо, що українці своїм протестом показали, як багато значать для них європейські цінності, хоч здається, що нині сама Європа не надто вміє їх захищати. Грицак відзначає, що сьогодні робити баланс Майдану дуже важко. Для цього потрібно більше часу. Водночас історик констатує: «Найбільше досягнення Майдану 2013/2014, в моїй оцінці, це те, що Україна захистила своє право до окремого шляху розвитку, іншого, ніж Білорусь та Росія. Коротко кажучи, це шлях, який робить неможливим в Україні авторитаризм – владу на зразок Лукашенка чи Путіна. Янукович пробував копіювати їх „успіх” і за це суворо його покарано».
Про те, що відчували автори цього покарання в судні дні можна почитати й побачити на фотографіях у найновішій «Карті». Серед коментарів, які друкує видання, знайшлися, зокрема, слова поетеси Катерини Калитко: «Вперше у ті часи з’явився насправді масовий підхід до національного гімну як національної мантри. Не звичайного державного символу (…), а справжньої живої сутті того, що відбувається з нами. Хай це звучить пафосно, але до кінця життя пам’ятатиму студентів, що співають гімн, яких б’є міліція. Це було страшно. І важливо. Ніщо вже не буде таким, як було раніше», – написано в цьому свідченні, особливо промовистому й сьогодні, напередодні Дня Незалежності України.
Журнал «Карта» в листопаді цього року планує видати презентовані тут свідчення українською та польською мовами у вигляді книжки. Буде це хронологічний монтаж, оснований на джерелах, в якому день за днем описуватимуть три переломні для України місяці. Проект твориться силами польсько-українського колективу, який аналізує прямі телевізійні трансляції, записи в соцмережах, видані кілька десятків книжок, пресові повідомлення та репортажі, а також кілька сотень звукових записів від учасників Майдану.
