Павло Кост ■ УКРАЇНА ■ №23, 2013-06-09
Правоохоронні органи в контексті виборів 2015 року
За даними соцопитувань Центру Разумкова, прокуратура, міліція і суди належать до абсолютних лідерів найбільш корумпованих українських інституцій. У березні-квітні 2012 року 63,9% громадян неґативно оцінювало діяльність міліції. Лише 20,7% українців, зустрівши вночі на вулиці міліціонера, не сприймає його як загрозу своїй безпеці. Також симптоматичним є те, що – на фоні почуття загальної безкарності і несправедливості – більше як половина українських громадян допускає застосування самосуду.
Українські експерти підкреслюють, що за останні три роки настало суттєве погіршення криміногенної ситуації над Дніпром. Наприклад, зафіксовано значне зростання частки вбивств у загальній кількості злочинів. Звертають увагу частіші повідомлення про резонансні вбивства: судді в Харкові, директора готельного комплексу «Феофанія» та мера кримського курортного містечка Сімеїз. Це лише найгучніші приклади, які дають підстави говорити про щораз активніше перетинання світу бізнесу, політики і криміналу. За таких обставин стан силових структур, які мають дбати про безпеку громадян, мусить викликати особливе зацікавлення.
Якщо аналізувати ситуацію в органах внутрішніх справ (ОВС) України, то складається враження, що вони фактично залишилися в радянському минулому, тільки частково адаптувавшись до демократичних умов незалежної України. Чисельність ОВС, яка сягає 300 тис. людей, у перерахунку на 1 мешканця перевищує європейські стандарти в середньому в 7 разів. Проте кількість не переходить у якість. На перший погляд рівень ефективності ОВС позитивно вражає: 2011 р. були розкриті 88% усіх злочинів (у країнах ЄС цей показник коливається від 40 до 50%). Однак в ОВС, за словами Оксани Маркеєвої – експерта Національного інституту стратегічних досліджень при президентові України, існують неформальні накази керівництва досягати показника, не меншого як 70%. Співробітники міліції фактично примушені «розкривати» злочини за будь-яку ціну – з застосуванням маніпуляцій, фальшування, насильства. За таких обставин стає зрозумілим дефіцит суспільної довіри до міліції.
Він поглиблюється у зв’язку з поступовою політизацією праці ОВС. Із приходом на пост президента Віктора Януковича 90% посад центрального апарату МВС зайняли вихідці з Донбасу. Останнім часом динаміки набирає процес заміни кадрів середнього й нижчого рівнів на «донецьких». Це особливо помітно в Києві, що примушує запідозрювати Банкову (вулиця, де міститься Адміністрація президента України – ред.) в підготовці протидії можливим протестам громадян. Зрештою, те саме відбувається з кадрами Служби безпеки України (СБУ – ред.), деякі експерти жартують навіть, що простіше було б перенести її центральний офіс до Донецька. Підозри підтверджуються в аналізі діяльності Внутрішніх військ (ВВ) МВС, які після 2009 р. різко збільшили активність у «забезпеченні громадського порядку». Також сумніви породжують дії спецпідрозділів МВС, які керівництво постійно використовує до протидії «політичним» акціям.
Цікаві висновки можна зробити, дивлячись на видатки держбюджету в 2010–2013 роках. З усіх відомств фактично лише МВС та Генпрокуратура України (ГПУ) отримували реґулярне й суттєве щорічне збільшення коштів. Порівнюючи з 2012 р., на 2013-й заплановано збільшити видатки ГПУ та МВС на загальну суму 1,2 млрд. грн. (120 млн. євро), хоч, наприклад, на програми енергоефективності й інформування громадян щодо ЄС взагалі не знайшлося коштів. Колишній начальник київської міліції, нині депутат Верховної Ради від «Батьківщини» Віталій Ярема зауважує, що влада реґулярно збільшує зарплати ВВ та окремим спецпідрозділам МВС, обладнує їх сучасним устаткуванням, що робить службу в них престижною. Таким чином намагається оточити себе елітними й вірними собі одиницями, які не завагаються виконати кожен наказ.
Банкова не один раз декларувала прагнення реформувати силові структури. В лютому 2012 р. представлено «Концепцію реформування ОВС», яку експерти оцінили досить позитивно. Документ передбачає демілітаризацію МВС і перетворення його в установу європейського типу. Однак паралельні ініціативи примушують констатувати, що мають місце протилежні процеси. Хоч «Концепція…» передбачає редукцію чисельності ОВС, її єдиним проявом досі є лише скорочення кількості генеральських посад. Натомість офіційні плани розвитку ВВ МВС закладають збільшення до 2015 р. «контрактників» на 4,5 тис. осіб. Це не змінить значуще загального особового складу військ, але суттєво «прив’яже» офіцерів до структури.
У червні 2012 р. постав проект закону «Про Державну службу правопорядку» (ДСП), яким пропонується перетворення ВВ у ДСП. Основні його нововведення полягають у менш чіткому, ніж тепер, визначенні механізмів і підстав застосування ДСП. Схвалення цих змін дозволяло б командуванню вводити в дію підрозділи «на власний розсуд», а не згідно з точними процедурами. Аналітик Центру Разумкова Микола Сингуровський підкреслює, що зміни допускають передачу повноважень щодо визначення структури і чисельності військ у руки командувача ВВ-ДСП, а це суперечить Конституції, оскільки це роль парламенту.
Не менше суперечок викликає поява законопроекту «Про Державну службу фінансових розслідувань» (ДСФР), який передбачає створення нової мілітаризованої структури з безпрецедентними повноваженнями. ДСФР має перебрати на себе функції шести силових та інспекційних органів (зокрема, МВС і СБУ), а її співробітники, які проходитимуть військову спецпідготовку, матимуть право перебувати в приватних приміщеннях і конфіскувати докази без рішення суду (для цього достатньо буде лише згоди голови ДСФР). Служба мала б бути безпосередньо підпорядкована президентові, що додатково свідчить про спрямованість до зміцнення авторитарних тенденцій Банкової. Поки що обидва законопроекти зависли в повітрі, але експерти переконані, що питанням часу є те, коли Партія реґіонів повернеться до їхнього розгляду.
Три роки правління В. Януковича дозволяють стверджувати, що його команда докладає зусиль до підпорядкування своїм політичним й економічним інтересам елітарних силових структур у державі. На фоні динамічного зростання протестних настроїв, особливо в Києві та південно-східних областях, мета таких намагань видається очевидною: 2015 рік і президентські вибори не за горами. Протягом останніх кількох місяців Банкова взялася забезпечувати відданість МВС особливо активно, за допомогою методів, які свідчать про налаштованість на досягнення своєї безпеки будь-якою ціною. Навіть якщо вибір українців прийдеться «зламати через коліно». ■
