Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2010-06-03
Перемиські українці: “Де ми поділися?”
Ремінь для журналіста
Про перебування в Перемишлі працівників Ряшівського відділу Найвищої контрольної палати (НКП) Польщі наприкінці 2009 р., які перевіряли, як міське управління виконує Закон про національні та етнічні меншини й реґіональну мову від 9 січня 2005 р., більшість перемиських українців дізналися зі статті Норберта Зєнталя “НКП: у Перемишлі права меншин дотримуються”, надрукованої в газеті “Новини” від 7 квітня 2010 р.
Зрозуміло, що найкраще було б, якби про це заявили самі меншини (українська та ромська), а не журналіст, який ознайомився з повідомленням після контролю в міському управлінні. НКП словами Н. Зєнталя повідомила про такий кількісний показник українства, який довів перемишлян до білої гарячки: у місті проживає 139 українців (!). Про те, на професійному ремені якої якості ходить журналіст “Новин” (чи, може, на ремені з написом “мер Перемишля”?), свідчить факт, що під наведеними даними він помістив коментар одного лише зраділого оцінкою НКП мера Роберта Хоми, не вважаючи за потрібне попросити про коментар у голів перемиського гуртка чи відділу ОУП Анни Дрозд або Марії Туцької.
139 українців типу “Найвища контрольна палата” Польщі
Перепис населення 2002 р. зафіксував у Перемишлі 872 українців. Реальніше буде сказати, що стільки людей окреслило свою національну приналежність як українську. Скільки ж чоловік, не відчуваючи потреби бути якось особливо відповідальним перед бланком списку та власним національним “я”, могло цієї приналежності не називати, однак далі-таки залишитися свідомими українцями? Проте, як би там не було, навіть на недільному богослужінні в церкві контролери могли б завжди побачити більше, ніж 139 вірних.
У списку членів перемиського гуртка ОУП – майже 400 чоловік. Зрештою, один контролер працював у школі – а в ній навчається 187 учнів. Отож, першоджерел для кориґування даних, виявлених у міському управлінні, у контролерів було вдосталь.
Звіт
З питанням про обставини створення фіктивної цифри (у чому в мене немає найменшого сумніву) я звернувся до самої НКП. Відповідь була згідна з процедурами, встановленими для роботи цього найсуворішого контрольного органу держави, – проте нічого не пояснювала. Катажина Копець з прес-відділу НКП поінформувала, що “сьогодні ми не можемо надавати інформації про будь-які деталі, що адже, згідно з принципом кожного контролю, ми коментуємо його щойно після закінчення контрольної процедури. (…) Контроль, яким Ви цікавитеся – це загальнопольський координований контроль. Його результати, імовірно, будуть відомі після літніх канікул. І саме тоді ми будемо у Вашому розпорядженні”.
Я вірю більше цій відповіді, ніж Н. Зєнталю. Журналіст “Новин” написав бо, що “зі звіту НКП випливає…”. Телефонна розмова з автором викрила протилежне: він користувався не звітом, а “інформацією після контролю”. У схемі роботи НКП це документ невисокого ранґу, зокрема в ньому представлено походження чи тлумачення не всіх слів або цифр. Це може також служити якимсь виправданням самому журналістові.
Народний дім для… 139 українців?
Можливість тривалого закріплення на основі роботи НКП та преси в суспільній свідомості поданої вищезгаданими кількості українців, визначеної цифрою 139, вже нині викликає серйозні наслідки. Не йдеться ж тільки про статистичний факт. Ця цифра підриває статус перемиського українства та наказує українцям з недовірою ставитися до сенсу й вартості власних зусиль (справді немалих!), спрямованих на утримання власної національної громади в якнайкращому, у тому числі, кількісному стані. Одним рухом некомпетентного контролера НКП на нуль обертається праця, яку провели українці Перемишля від акції “Вісла”.
Дуже поважні наслідки праця контролерів може мати також на лінії відносин між українцями й міським управлінням Перемишля. Не з іншого джерела, а саме з самоврядних органів міста вони ж отримали інформацію, вкладену в скандальну цифру! Правда, тільки закінчення роботи НКП у формі звіту, з’ясування джерел та способів їх інтерпретації контрольним органом можуть розвіяти підозру, яка виникає у зв’язку з цифрою “139” та радістю президента Хоми: така низька цифра може стати основою для скасування процесу передання Народного дому українцям. Імовірно, що Найвища контрольна палата також це змогла б представити як доказ виконування самоврядуванням Перемишля закону про національні та етнічні меншини.
“Наше слово” №23, 6 червня 2010 року {moscomment}
