Богдан Тхір ■ ПОДІЇ ■ №46, 2016-11-13
Освяченням скверу біля церкви, якому надали назву Хрещення Русі-України, завершився 16 жовтня празник Покрови Пресвятої Богородиці у ґданській греко-католицькій конкатедрі.
У супроводі церковного хору та мирян освячення здійснили вроцлавсько-ґданський єпарх Володимир Ющак та отець митрат Йосиф Улицький.
Таким чином завершився черговий етап розвитку приморської греко-католицької парафії, знаком чого було встановлення на її території та врочисте освячення торік пам’ятника хрестителеві Київської Русі князю Володимирові Великому, проведення ряду громадських зустрічей, літургії і конференції з участю наукових авторитетів, а також видання книжкових публікацій на дану тему.
У проповіді владика Володимир віднісся до події з-перед віків, коли Пресвята Богородиця накрила своїм омофором Константинополь, захищаючи його від наїзників. Її побачили під час благальних молінь святі Андрій та Єпіфаній.
– Ця подія з-перед віків, – відзначав владика, – актуальна й сьогодні. Загроз і небезпек не бракує і, правдоподібно, не бракуватиме їх до часу, поки буде існувати людство. Сьогодні тривають війни, а ми задумуємося, чи не дійдуть вони й до нас. Маємо в пам’яті 20–30 роки минулого століття і великий Голодомор в Україні, пам’ятаємо про 1946 рік та львівський псевдособор, знищення нашої Церкви. Маємо також у пам’яті наше виселення 1947 року. Згадуючи сумне й жорстоке минуле, пам’ятаймо, однак, про єдність і молитву, у якій звертаємося до Пресвятої Богородиці, приносячи до неї всі наші нещастя і потреби. При Її заступництві ми як Церква, як народ не маємо чого боятися, бо Пресвята Богородиця – постійно з нами.
Освячуючи сквер перед церквою, владика Володимир Ющак сказав, що цю площу ми можемо відвідувати в будь-який час, вона може бути також місцем розмови зі своєю совістю, у якій «ми повинні себе запитувати, що діється з нашою мовою, пам’яттю про рідний край – і цей найближчий, і цей заповітний. Також варто запитати себе про свою Церкву і своє майбутнє».
За традицією, всіх присутніх, включно з єпископом та отцем митратом, після святкувань пригорнула місцева українська світлиця, де можна було і підкріпитися, і порозмовляти з друзями. ■
