Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №47, 2012-11-18
За висновками спостерігачів, цьогорічні парламентські вибори в Україні характеризувалися нерівними умовами для кандидатів, зловживанням адмінресурсом, недостатньою прозорістю фінансування виборчої кампанії та партій, а також браком збалансованого висвітлення політичних партій у мас-медіа. За перебігом процесу виборів спостерігали Комітет виборців України, ОБСЄ (організація безпеки і співробітництва в Європі, Міжнародна місія громадянського суспільства, Світовий конґрес українців, CIS-EMO, Центральноєвропейська група політичного моніторинґу тощо. В їхніх рядах були й члени української громади в Польщі, які поїхали в Україну, зокрема, від ОБСЄ та СКУ в рамках проекту «Молодь діаспори – за чесні вибори». Учасники місій розповідають нам про свої враження та спостереження.
Для Олени Боднар (від СКУ) це були перші вибори в Україні в ролі спостерігача. Вона їх запам’ятає ще й тому, що її перша виборча дільниця була в тюрмі. Олена спостерігала за виборами в Кам’яному Запорізької області.
– Участь у такій місії – це великий життєвий досвід. Мушу сказати, що до мене, як до закордонного спостерігача, ставилися досить привітно, – ділиться враженнями Олена, проте зразу завважує: ефективність виїзду спостерігачів могла бути кращою.
– Мені бракувало спільної зустрічі всіх спостерігачів наприкінці місії, а все через нестачу часу: всі вже мусили повертатися. Думаю, на такій зустрічі ми могли б чітко сказати про наші застереження, здати записані нами аудіо- та відеоматеріали. Очевидно, ми передали звіти з нашої роботи електронною дорогою, проте, думаю, більша користь була б, якби ми безпосередньо зустрілися з організаторами місії в Україні і зразу заявили про наші застереження до виборчого процесу, – вважає Олена.
Інші спостерігачі наголошують: щоб місія насправді мала сенс, треба б до самого кінця виборчого процесу перебувати в Україні, бо тоді, коли окружні виборчі комісії приймають протоколи і бюлетені з дільниць та висилають інформацію до Центральної виборчої комісії, могло трапитися найбільше порушень.
– Було видно, що найбільші проблеми є в окружних комісіях. Моя місія завершувалася, тож коли я був в окружкомі, мені треба було його залишити. Однак у цей момент ще не завершено підрахунку голосів, не були вислані протоколи. Що там відбувалося далі – не знаю, проте думаю, що без нагляду комісія могла робити, що хотіла, – каже Славко Гірний (від ОБСЄ), який спостерігав у Володимирі-Волинському, неподалік від польського кордону. Проте, на думку спостерігачів, організаційна проблема полягала не лише в цьому.
– Не розумію ситуації, коли за спостерігача беруть людину, якій потрібний перекладач. А до цього додати те, що я мала нагоду побачити, – такому спостерігачеві дають перекладача, який добре не знає англійської мови: тоді обоє не вміють договоритися.
Навіщо такий спостерігач? Думаю, повинен бути дуже точний відбір осіб, які їдуть на вибори, бо інакше спостереження не має жодного сенсу, – зауважує Ксенія Каневська, яка спостерігала в Ірпіні Київської області.
Люди, які моніторували виборчий процес, звертають увагу, що траплялися порушення: на дільниці була камера, але не завжди увімкнена, у список виборців «дописали» членів сім’ї, яких у них не було, дехто намагався проголосувати за якогось члена сім’ї, дільницю закрито о 19:00, хоча, згідно з законом, праця мала тривати до 20:00. І все ж, за словами спостерігачів, найбільшу проблему становив закон та сам виборчий процес.
– Система підрахунку голосів, коли протоколи заповнюються вручну, виснажує і затягує процес. Коли зроблено помилку в протоколі, окружна комісія відсилає його назад на дільницю, щоб виправити дрібні помилки, і документ знову повертається. Але часто це відбувалося незгідно з процедурою: замість повернутися на свою дільницю, дехто виправляв усе на місці, десь на коридорі чи в автомобілі. Отже, сама виборча система призводить до ситуації, що все триває довго, а це дає можливість порушувати закон, – говорить Наталя Кертичак (від ОБСЄ), спостерігач на дільницях у Краснодоні Луганської області. Отже порушення робилися навіть не тому, що хтось хотів фальсифікацій, але через складність процесу.
– В окружних комісіях усі довго чекали в чергах, щоб здати протоколи та бюлетені, а коли щось мали виправити, то, щоб не втрачати часу, робили це на місці: а це вже порушення, – ділиться спостереженням С. Гірний. Подібні враження має й Богдан Юрчишин (від СКУ), який стежив за виборами в місцевості Іванків біля Чорнобиля.
– До такого способу голосування, коли був поділ на партії й окремих кандидатів, комісії не були підготовані. Вони або не знали, як має виглядати процедура, через що деякі речі робили незаконно, або, що я побачив, не мали серйозного підходу до цього. Хоча, з другого боку, якщо виборча система змінилася перед цими виборами, то не дивуюся, що комісії не завжди працювали так, як би це мало виглядати, – вважає він.
Через змішану виборчу систему, за якою 225 депутатів обиралися в загальнодержавному багатомандатному окрузі, а інші 225 – за мажоритарною системою в одномандатних округах, можна було побачити дивні, за словами спостерігачів, явища.
– На одній з дільниць під час підрахунку голосів перемогла нетутешня людина, з Криму, і то з великою перевагою голосів. Де Крим, а де Іванків? – дивується Богдан. – Отже мусила працювати система, коли виборців або перекупляли, або залякували, щоб голосувати за конкретного кандидата. І хоч це вже мої котрісь із черги вибори як спостерігача, я вперше побачив таку ситуацію, – наголошує Богдан. Результати такої перевиборчої кампанії мали нагоду побачити й інші. В Ірпіні, одна з виборчих дільниць була в районі міста, де є студентські гуртожитки. Для Ксенії така ситуація, яку побачила на своїй дільниці, у Польщі не мала б місця.
– Є неділя, восьма година ранку. Як знаю з досвіду, студенти в Польщі зранку радше сплять, оскільки це вихідні. А виявляється, на моїй дільниці біля дверей ще до відкриття стояло кількасот студентів! Як тільки відчинилися двері, всі «влилися» всередину. До півдня участь у виборах склала 60%. Думаю, всі були під натиском, хтось їм наказав прийти проголосувати за конкретну людину, а точніше – за ректора навчального закладу, в якому вони навчалися, – робить висновок Ксенія.
Можна подумати, що в таких випадках присутність закордонних спостерігачів на виборах – не така конечна: мовляв, зловживання відбуваються ще до їхнього приїзду. Проте насправді буває так, що під час виборів закордонний спостерігач є єдиною особою, якій виборець довіряє.
– На моїй дільниці одному з виборців до помешкання «дописали» ще п’ятьох людей, яких він не знав. Той сказав, що не вийде з дільниці доти, доки не матиме можливості написати скаргу, яку підпишуть міжнародні спостерігачі. Ми написали скаргу. все запротоколювала дільнична виборча комісія. Виявляється, 80-літня людина усвідомлювала, що є хтось такий, як міжнародний спостерігач, і що це єдина інстанція, яка на той момент може йому допомогти. Саме тому наша місія необхідна, але й з огляду на те, що деякі спостерігачі від партій не залишалися до кінця підрахунку голосів. І трохи це сумне, якщо в державі є такий підхід до так важливої речі, як вибори, – завершує Ксенія. ■
