Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2009-06-11
{mosimage}
Лігницький гурток та відділ ОУП 31 березня 2008 р. звернулися до Міської ради Лігниці з внеском, щоб частині вулиці Панцерної, на якій розташована найстарша українська школа в Польщі, надати ім’я Тараса Шевченка. Ініціативу місцевого ОУП підтримали зокрема Лігницька єпископська курія, Маршалківське управління Нижньосілезького воєвідства та Державна вища професійна школа ім. Вітелона в Лігниці. Внаслідок цього Міська рада 26 січня 2009 р. поміняла назву фраґменту вулиці Панцерної на Т. Шевченка – з того дня Комплекс загальноосвітніх шкіл №4 в Лігниці ім. Богдана-Ігоря Антонича знаходився на вул. Т. Шевченка. На сьогодні вулицю Т. Шевченка мають Вроцлав та Ольштин, у Варшаві є сквер його імені, де встановлений і пам’ятник поету, другий височіє в Білому Борі. У названих містах ніхто не протестував проти такого рішення. Зробили це щойно лігницькі “кресов’яни” – Товариство приятелів Дрогобицької землі й Товариство любителів Львова та Південно-Східних кресів, які зібрали понад 200 підписів під внеском про скасування такого рішення.
Однак, коли лист потрапив до Міської ради, ці ж підписи видніли вже під проектом про перейменування вул. Т. Шевченка на… вулицю Жертв ОУН-УПА (згодом внескодавці відмовилися від цієї назви і залишились при старій, тобто Панцерній). Видно, ненависть іде в парі з маніпуляцією, яку, до речі, “кресов’яни” закидали іншим. Правда, вони відмовилися від пропозиції такої назви (тобто Жертв ОУН-УПА), але лише на відрізку вулиці Панцерної, оскільки, за неофіційними інформаціями, один з депутатів ПіС за підтримки тих же організацій виступить до Міської ради з внеском, щоб одну з вулиць назвати іменем Жертв ОУН-УПА.
Так само, як Феміда, сліпою може бути й ненависть, однак наслідки такої сліпоти набагато гірші – ненависть ще й затьмарює розум, не дозволяє об’єктивно оцінити хоча б минуле. Ненависть може бути також глухою на арґументи, на правду, оскільки вона живиться помстою і не дозволяє забути кривди.
Бо тільки ненавистю до українців можна пояснити нехіть “кресов’ян” до Т. Шевченка і намагання зробити з нього полякофоба. Такого ще не було. “Кресов’янам” (хоч у листі написано, що полякам та жидами) Т. Шевченко асоціюється неґативно насамперед через ворожий та аґресивний зміст поеми “Гайдамаки”. “До цього ж, це російсько український письменник. Радянська влада широко та наполегливо популяризувала цього творця як захисника народу, над яким знущався польський гнобитель”, – написали в листі представники Товариства приятелів Дрогобицької землі й Товариства любителів Львова та Південно-Східних кресів. Голова ОУП Петро Тима каже, що в наш час уперше зустрічається з такою шовіністичною оцінкою творчості Т. Шевченка і самого поета.
– Такі висловлювання нагадують крайню антиукраїнську риторику міжвоєнного періоду. Ці слова тривожать і не повинні залишитися без реакції людей, яким насправді залежить на нормальних польсько-українських відносинах, – констатував П. Тима.
У свою чергу, оцінюючи ситуацію, що склалася, голова лігницького гуртка ОУП Юрій Павлище каже, що це буря в склянці води, а “кресов’яни” не мають в місті значної підтримки. Не вірить теж, щоб вулиці Т. Шевченка повернули стару назву – Панцерна. Справді, цього разу Міська рада Лігниці не буде займатися громадянським проектом Товариства приятелів Дрогобицької землі й Товариства любителів Львова та Південно-Східних кресів, оскільки, згідно з оцінкою юрисконсульта, він не відповідає юридичним нормам. Віце-президент Лігниці Ришард Бялек, який головує в установі, що займається найменуванням вулиць та бульварів, проект Товариства приятелів Дрогобицької землі про перейменування вулиці Т. Шевченка на Панцерну (Жертв ОУН-УПА) також оцінив неґативно.
– Особисто я не бачу жодних перешкод для того, щоб ім’ям Т. Шевченка назвати одну з вулиць. Це нічого надзвичайного – така вулиця існує вже у Вроцлаві та Ольштині, а у Варшаві є сквер його імені. Лігниця – це місто, у якому живе багато приїжджих, тут мешкають нащадки переселенців акції “Вісла”. Ми належимо до ЄС і повинні шанувати всі національні меншини, які живуть у нашому місті, а не конфліктувати, – сказав віце-президент Р. Бялек.
Однак не всі так думають. Oдин з депутатів ПіС подзвонив до Ю. Павлища і запитав, що він думає про те, щоб замість вулиці Т. Шевченка була вулиця Жертв ОУН-УПА. Ю. Павлище відповів йому питанням: чи хотів би він, щоб у Львові існувала вулиця Жертв АК? Нехай на це питання відповість собі кожен, хто пробує конфліктувати наші народи, для кого ненависть дорожча за правду. Бо в Україні також можуть прокинутися ті, які захочуть говорити передусім мовою ненависті. На щастя, влада Лігниці не піддалася абсурдним вимогам “кресов’ян” і проявила свій здоровий глузд.
“Наше слово” №24, 14 червня 2009 року {moscomment}
