Анастасія Канарська ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №15, 2015-04-12
«Ну, що, здавалося б, можна писати про щорічний фестиваль, який відбувається вже всьоме, та об’єднує людей навколо писанки і ще й суто лемківської?», – думала я, їдучи на відкриття цьогорічного Всеукраїнського фестивалю «Лемківська писанка». ще не переступивши порога Богословсько-філософського факультету Українського католицького університету, де вже третій рік поспіль розпочинається це свято, сама собі починала відповідати тим, що люди не втомлюються щорічно розмальовувати писанки, вони кожного року відкривають щось нове для себе за восковими лініями писачка й щоразу духовно оновлюються в цей світлий великодній час. І кожна весна неповторна. Як і кожна писанка.
Передовсім треба відзначити, що сьомий фестиваль це – вже певна традиція, яка має передумови для тривалості й, добре, що, незважаючи ні на що, такі заходи не переривають своєї тяглості. Як зазначала на відкритті директор Дитячої школи народних мистецтв Галина Вихованська, активним ініціатором створення фестивалю «Лемківська писанка» була викладачка Львівської національної академії мистецтв (ЛНАМ) – Зеновія Шульга. Саме вона виступила генератором ідеї такого фестивалю, який був заснований у Львові на базі цієї художньої школи, де, так склалося, що зібралося ґроно викладачів, які походять з лемківських родин. Серед них, художниця Марія Янко, яка працює керівником гуртка – методистом з художнього текстилю в Дитячій школі народних мистецтв у Львові. Саме після перемоги учениці пані Марії на конкурсі дитячої писанки у Києві 2008 р., розпочалася історія львівського фестивалю 2009 р., який останні три роки також став конкурсним, хоча, видається, що відбір тут не є дуже суворим, а, більш заохочувальним, а сам фестиваль відіграє важливу популяризаторську та інформативну роль і є святом передусім для дітей, яких вабить кольоровий світ писанки. Адже треба було бачити ці уважні оченята зовсім маленьких митців, як вони сяяли й зацікавлено спостерігали за вчителями, які давали майстер-класи! А також для митців, які діляться власним досвідом і надбаннями. Бо традиційно невід’ємною частиною й цьогорічного Всеукраїнського фестивалю «Лемківська писанка» були майстер-класи з писанкарства від майстрів лемківської писанки, серед яких були: Марія Манько, Ольга Пенцко, Соломія Сенчик зі Львова, Ольга Кашевко з Яремчі Івано-Франківської області, Петро Данилюк з Кременця Тернопільської області, Зеновій Пеньонжик зі Звенигорода Бучацького району, Тернопільської області.
Також уже традиційною була паралельна до заходів фестивалю мистецька експозиція та круглий стіл, темою якого цього року стала «Лемківська обрядовість у контексті української культури», а супутньою виставкою, відкриття якої відбулося разом з урочистим початком фестивалю, стала персональна виставка акварелей Марії Янко – «…Навкруг мене розмаї зелені…» Саме техніка акварелі є улюбленою, поряд з олійним живописом та графікою, для цієї художниці. А ще – писанка, яка є наче родинним оберегом, адже умінню її творити навчали ще в дитинстві батьки, яким довелося покинути рідну землю, але берегли й передавати лемківські традиції, творячи нове родинне гніздо на Львівщині. Дивлячись на авторку, навіть можна уявити, що свої акварелі вона творить з такою ж скрупульозністю та вишуканою уважністю, як і писанки. І розквітають з-під її пензля квіти, дерев’яні церкви, живописні краєвиди й обрядові сценки з національним колоритом. Як зауважила також Зеновія Шульга, в акварелях Марії Янко відчутна рука графіка. Шкода тільки, що, можливо, авторка не отримала належної уваги до своїх робіт, адже присутні, особливо, діти, вже не могли дочекатися, щоб потримати в руках писачок, щоб творити з крапельок воску неповторний світ лемківської писанки. Проте є надія, що у світлому приміщенні Богословсько-філософського факультету Українського католицького університету не одна людина спинилась і вдивилася в акварельну витонченість художниці Марії Янко.
Загалом, VII Всеукраїнський фестиваль «Лемківська писанка» додав весняного натхнення, надії і став святом для наймолодших митців, серед яких були діти не лише з лемківських родин, а, навіть, з азейбарджанських. А ще почалося створення Музею лемківської писанки, який, за словами голови Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина», «народжується в муках: моральних та матеріальних». Але робота розпочата. Цей музей має бути живим організмом і розвиватися, а початок його творять власне найкращі з писанок, створених під час вже традиційного фестивалю лемківської писанки у Львові. ■
