Влада Варшави минулого року вирішила принципово поставитися до дотримання цих правил, тому у вересні виникла проблема з навчанням дітей української мови у столиці. Попри протести батьків і заяви про те, що об’єднане навчання приносить самі лише користі, дітей остаточно розділено. Відтак у місцевій школі (де діє єдиний на Мазовші пункт навчання української мови), проводилися перевірки, чи діти навчаються окремо: меншини у своїй групі, а іноземці – у своїй. Таке майже дискримінаційне ставлення довело до того, що частина батьків виписала дітей з уроків.

Коли почалося гасіння мовно-навчальної “пожежі”, проведено кілька зустрічей з участю батьків, представників Об’єднання українців у Польщі, Міністерства освіти, столичного бюро освіти та інших. Унаслідок цих переговорів таки вдалося тимчасово повернутися до спільного навчання, однак закріплення такої процедури може відбутися лише після відповідних законодавчих змін на державному рівні.
Поки що проблема спільного навчання нацменшин та іноземців виникла тільки у Варшаві і стосується в основному українців, однак відомо, що з огляду на міґраційні процеси перед подібними викликами стануть також інші національні групи чи міста. Нещодавно зроблено перший крок до системного вирішення наболілого питання, тому остаточний результат ще важко передбачити, проте майже ґарантовано, що шлях до ймовірного успіху буде тернистим. “Прем’єра” відбулася в середині березня. Саме тоді винесено на обговорення в сеймовій комісії нацменшин питання новелізації закону про систему освіти в Польщі. Пропозиції представляв голова комісії Мирон Сич.
Ідея змін формально проста. Статтю освітнього закону (у якій говориться про підтримку в школі національної, етнічної чи мовної ідентичності учня нацменшини) пропонується доповнити змістом, на основі якого учні-іноземці отримають подібні права, як представники меншин. За внесення цієї поправки виступила, зокрема, учасниця сеймової дискусії, представник ОУП та водночас мати однієї з учениць варшавського міжшкільного пункту навчання української мови Ольга Кожушко-Павелас:
– З-за кордону приїжджає щораз більше таких людей. Батьки сплачують у Польщі податки, а діти мають такі самі права на освіту, як польські учні. У випадку навчання рідної мови, розділяти дітей лише тому, що не мають польського громадянства – це, по-моєму, несправедливе, – говорила О. Кожушко-Павелас. Навела вона теж низку арґументів на користь спільного навчання.
Першими терновими колючками “вкололи” слушну ідею експерти Бюро сеймових аналізів (БСА) наголошуючи, зокрема, на потребі докладнішої перевірки пропонованих змін з погляду фінансових наслідків. У поясненні до новелізації говориться, що додаткових коштів це нововведення не вимагатиме, проте представниця БСА Малґожата Байор-Стаханчик переконувала, що більша кількість учнів означає й більші витрати. Експерти вважають, що в результаті змін може дійти до необґрунтованого зрівняння прав іноземців і національних та етнічних меншин. Наприклад, в такому випадку, коли заява іноземних батьків стала би вирішальною для створення пункту навчання мови меншини. На жаль, саме в цьому виразно видно, що для держави чомусь проблемою виглядає те, що для меншин могло б становити шанс для розвитку, особливо, якщо брати до уваги асиміляційні процеси і зменшення кількості охочих вивчати рідну мову.
Після сеймових експертів чергову жменю зауважень докинули самі депутати. Це вони, зокрема, не були упевнені в тому, чи цим питанням взагалі повинна займатися комісія меншин, а не комісія адміністрації та внутрішніх справ – оскільки проблема стосується міґрантів. Депутати наголошували також, що перед прийняттям рішень щодо змін слід проаналізувати, як подібні питання вирішуються щодо поляків за кордоном. Варто пригадати, що така несправедлива пропозиція “взаємності” виноситься не вперше, хоч раніше стосувалася переважно історичного минулого та місць пам’яті. Натомість слушним зауваженням слід визнати пропозицію звернутися за оцінкою до дипломатичних установ інших країн, щоб почути, як вони ставляться до питання навчання рідної мови дітей своїх громадян у ситуації, коли ті знаходяться в чужій державі.
Остаточно комісія вирішила справу досліджувати далі. У зв’язку з цим голова комісії М. Сич зобов’язався встановити співпрацю з комісією адміністрації і додатково – з комісією навчання. Він розраховує на допомогу відповідних міністерств при вирішенні згаданого питання, бо, як зазначив, проблема спільного навчання напевно знову з’явиться уже невдовзі – у вересні цього року.

“Наше слово” №15, 8 квітня 2012 року {moscomment}