(гс) ■ ПОДІЇ ■ №8, 2015-02-22
Національні меншини були знову запрошені до Президентського палацу на новорічну зустріч, яка відбулася 12 лютого. Цього разу президент Броніслав Коморовський особисто звернувся до представників української громади.
Президент спочатку наголосив на тому, що багатоетнічність, яку будують нацменшини, міцно закорінена в польській історії, але слабо в уяві польського суспільства. Традиційно, бажаючи здоров’я та сімейного щастя, президент зичив також усім зміцнювання і розвитку національної ідентичності. Звертаючись до українців, Б. Коморовський сказав: «Я надіюсь, що спільне переживання драми України буде зближувати й будуватиме щораз кращі відносини з українською нацменшиною в Польщі. Я також переконаний, що в дуже складному світі з різними джерелами тривог та болю, саме відкритість на різні етнічні групи, – це спосіб уникнення хоч би частини загроз, які цей світ приносить». Президент висловив також переконання, що пошана до людей іншої традиції становить не лише мірило включення в демократичний світ вільних людей, вона одночасно захищає від звужених національних дефініцій та рухів і є ефективною протидією таким світовим та європейським спокусам, як ксенофобія і нетолерантність.
Від імені нацменшин слово узяв співголова Спільної комісії уряду і нацменшин, а водночас представник німецької громади в Польщі Рафал Бартек. За його словами, такі зустрічі дають меншинам почуття акцептування з боку держави, інтеґральну частину якої вони становлять, яку підтримують та розвивають. У січні виповнилося десять років від прийняття в Польщі Закону про нацменшини. Перед його появою немалим було в державі коло тих, хто бачив у законі загрозу і взагалі не бажав правового вреґулювання справ нацменшин.
Як оцінив співголова комісії, ті хвилювання цілком не підтвердилися: «Жодна з місцевостей чи ґмін не поміняла своєї дотеперішньої ідентичності лише тому, що на в’їзді до неї появилася таблиця з двомовним написом назви. Жодна з установ також не стала менш польською через те, що в ній дозволено користуватися мовою меншини». Р. Бартек відзначив, що сталося щось зовсім інше. Сьогодні демонізовані в минулому двомовні таблиці – це, мабуть, найкраща візитна картка польської толерантності та відкритості. Однак найбільшим викликом на майбутнє надалі залишається питання акцептування громад меншин більшістю польського суспільства. Виразно на це вказує хоча б проблема нищення згадуваних таблиць чи брак зрозуміння для іншого погляду на історичне минуле. Тому меншини наголошують на потребі зміцнення освітнього фактора, помітною складовою частиною якого повинно бути саме виховання в суспільстві пошани до культурної та мовної відмінності. Цьому сприяє функціонування шкіл для меншин, а тому держава повинна більше включатися в їх розвиток.
Ідеться й про те, щоб музеї представляли повну історію реґіонів з урахуванням всього, що стосується громад меншин, їх вікову присутність у Польщі. На жаль, сьогодні в музейних експозиціях, освіті чи наукових дослідженнях найчастіше все зводиться лише до фольклорної форми. «Меншинам потрібна така підтримка та промоція, яка б дозволила зберігати ідентичність та розвивати толерантність до поширеної у Європі відмінності. Тому всі ми повинні дбати, щоб у цьому плані було якнайменше вдаваних дій, скерованих всього лиш на формальне виконання як польського права, так і міжнародних зобов’язань», – говорив Р. Бартек.
Після зустрічі з нацменшинами президент Б. Коморовський представив також своє становище у справі переговорів у Мінську. Він зазначив, що Польща бажає Україні та медіаторам успіхів на шляху до примирення, хоч воно, на жаль, залишається в дальшій перспективі. Водночас президент наголосив, що для остаточної оцінки результатів суттєвою буде та, яку дасть сама Україна. Він сказав: «Польща незмінно була, є і буде на боці України як держави, на яку напали. Не можемо бути з тими, хто хотів би тиснути на Україну. Для прийняття пропонованих розв’язок треба впливати на аґресора. Ключ до вирішення проблеми перш за все лежить у Москві. Не можна створювати враження, що ключ має в руках президент України. Ключ до вирішення цього конфлікту в політичному та мілітарному розумінні знаходиться в Москві». Президент висловив також переконання, що майбутнє України в основному буде залежати від внутрішніх реформ, які Польща буде завжди підтримувати.
Серед українських, в тому й лемківських лідерів, не було представників Об’єднання лемків (ОЛ). Голова організації Еміль Гойсак повідомив, що справу запрошення перевіряють і вона буде темою найближчого засідання керівництва організації, а також консультації з іншими лемківськими структурами. Евентуальний брак запрошення для ОЛ може бути доказом нерівного підходу з боку держави до лемківських середовищ.
