Конкурс є доброю нагодою для огляду підляських гуртів, які виконують українські пісні. Дає змогу простежити їхній розвиток і стає місцем презентації нових талановитих виконавців. Чимала кількість учасників, яких з року в рік є щораз більше, тішить організаторів.
– Уже третій раз цей конкурс триває два дні, – говорить д-р Андрій Артем’юк, голова Союзу українців Підляшшя. Одного дня є прослуховування, другого – ґала-концерт. З кожним роком прибуває охочих взяти участь у змаганні. Цього року маємо понад 70 конкурсників. Такої кількості ще досі не було. Отже, захід розвивається.
Солісти, дуети, тріо та ансамблі презентували по дві українські пісні. Вражала велика численність дітей і молоді, а також жанрове розмаїття. Учасники виконували народну пісню в традиційній манері, – як суто підляську, так і загальноукраїнську, – опрацьований фольклор, дитячі пісні, естрадну музику та фольк-рок. Оцінювало їх журі, в якому засідали знавці співу з Рівного.
– Більш популярна на конкурсі естрадна музика, – підсумовувала конкурсний день член журі Лілія Молодцова. – Є також традиційне виконання: принаймні деякі учасники намагаються підтримувати його традиції, як, наприклад, ансамбль “Родина” з Дуб’яжина. Але все-таки переважають українські опрацьовані та авторські пісні.
Ґран-прі фестивалю отримала Студія естрадної пісні Гайнівського будинку культури, в якій співають молоді дівчата, що їх коріння – в українськомовних селах Підляшшя, хоч вони самі часто вже полонізувалися. Їхній минулорічний виступ на конкурсі виявився великим відкриттям – дівчата не мали конкурентів, у категорії “естрадна пісня” лишили всіх позаду.
Цьогорічною знахідкою фестивалю став вокально-інструментальний ансамбль “The Podlachian Folk Orkestra” з Більська, в якому під супровід інструментів співають дівчата з тріо “Позитив”, учасниці шоу телеканалу Polsat “Must be the music”. Група вирішила йти в бік акустичної музики.
– Увесь час імпровізуємо, – каже Марко Хмелевський, учасник гурту. -Дівчата кохаються у співі, а ми – у грі на інструментах. Це файно, що наша музика сподобалася на конкурсі, що нам дали перше місце. Тим більше, що, на мою думку, це нетиповий підхід до української народної пісні.
Багато учасників приїхало на змагання з ґміни Вурля (Орля), що відома своїм “білоруським” спрямуванням, зокрема, двомовними польсько-білоруськими таблицями (які, до речі, хтось останнім часом замалював). Це не перешкодило взяти участь у конкурсі української пісні кільком орлянським ансамблям і чималому гуртові молодих і старших солісток. До того ж, вони виконали такі пісні, як “Реве та стогне Дніпр широкий” чи “Повіяв вітер степовий”.
Хоч з поширенням української національної свідомості на Підляшші буває по-різному, то в конкурсі “З підляської криниці” змагаються представники всіх українськомовних ґмін реґіону, навіть тих, де українське культурно-громадське життя не розвивається. Одним з таких місць на карті Підляшшя є Нарв’янська ґміна. Звідси до Більська приїхали вокально-інструментальний гурт “Narva” та три дитячо-молодіжні колективи.
– Діти з задоволенням вивчають українські пісні, вже легше їм ідуть тексти, – ділиться спостереженням керівник дитячих ансамблів з Нарви Марія Бубка. – Нам цього року вдалося. Ми підібрали гарний репертуар. Діти охоче співають, навіть їхні матері кажуть, що дітлахи самі виспівують українські пісні вдома. Це дуже гарний крок уперед.
Нарва – найбільш північна українськомовна ґміна Підляшшя. На другому кінці української етнічної території реґіону знаходиться Мельницька ґміна. Ще кілька років тому в цих надбузьких сторонах важко було почути українську пісню, а тепер там діє декілька ансамблів, які виконують український автентичний та опрацьований фольклор, виникають нові гурти, серед них – дитячі. Усі можна було побачити під час конкурсу “З підляської криниці”.
Несподіванкою конкурсу української пісні стала участь колективів з білоруської етнічної території, як-от фольклорної групи з Городка “Осінній лист”. Жінок до участі намовив та підготував інструктор Геннадій Шемет, сам родом з українськомовного Полісся в Білорусі.
– Я вважаю, що в музичній культурі нема меж, – висловлює свою думку Г. Шемет. – Цікаво показати себе людям, пізнати українську культуру. Вже удруге сюди приїжджаємо. Торік нічого не отримали, а тепер відважилися, потренувалися, постаралися – і зайняли друге місце.
Великим прихильником українського автентичного співу є уродженець Курпів Збіґнев Насядко, який – як сам підкреслює, – більше знає українських пісень, аніж своїх рідних, курпівських. Він уже третій раз брав участь у конкурсі, здобуваючи друге місце.
Конкурс української пісні “З підляської криниці” є тепер однією з найважливіших культурних ініціатив Союзу українців Підляшшя. Він об’єднує всі покоління підляських виконавців української пісні та показує розмаїття української музики. Це одна з найкращих форм заохочення виконувати українські пісні, доказом чого є численна група учасників, які хочуть співати “по-свойому” – якщо навіть і не почувають себе українцями або ними не є.

“Наше слово” №24, 10 червня 2012 року {moscomment}