Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №33, 2013-08-18
«Курси української мови для вчителів з Польщі дуже потрібні, тому що вони не лише підвищують мовні знання, а й дають можливість відчути атмосферу України, поспілкуватися безпосередньо з українцями», – ділиться враженнями вчителька початкових класів з Комплексу загальноосвітніх шкіл у Перемишлі Марія Стець. Вона переконана, що завдяки цьому згодом буде набагато простіше вести уроки. Набутий тут досвід дуже цінний ще й тому, що, крім підвищення кваліфікації, вчителі проводять час у колі однодумців. Курси української мови для вчителів з Польщі були організовані 8–14 липня у Львові вже втретє, участь у них взяло 30 осіб.
Організатор курсів – Анна Смолинчак-Баґінська, вчителька української мови в Комплексі загальноосвітніх шкіл у Перемишлі та консультант у Підкарпатському центрі освіти вчителів у Ряшеві (відділення у Перемишлі), у співпраці зі Львівським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. У порозумінні з Інститутом післядипломної педагогічної освіти у Львові був створений формат, в якому можуть взяти участь усі вчителі з Польщі, незалежно від національності, оскільки вишколи мають об’єднувати вчителів шкіл та пунктів навчання української мови, поляків та українців.
У вересні 2010 р. я почала працювати консультантом у справі навчання української мови на Підкарпатті. Звичайно, крім методичних конференцій для вчителів української мови на Підкарпатті, хотілося зробити щось масштабніше. Знаючи, що в Україні немає такої методики навчання, яка могла би пригодитися вчителям української мови в Польщі, я шукала інші варіанти, – розказує А. Смолинчак -Баґінська
Львівська сторона підхопила цю ініціативу – начальник Департаменту з питань освіти, науки, сім’ї та молоді Львівської обласної державної адміністрації Михайло Брегін виділив кошти на літні курси української мови для вчителів, завдяки чому вони проводяться вже втретє.
«Для вчителів-українців, мабуть, не треба розказувати, яка користь від таких курсів, оскільки всім нам, незалежно від того, чи хтось закінчив українську філологію, чи ні, потрібно підвищувати рівень знання мови» – каже А. Смолинчак-Баґінська. Задум запросити на курси поляків виник на основі її власних спостережень. Виявляється, вчителі-поляки, які працюють у наших школах, небагато знають про Україну і не володіють українською мовою. На основі трилітнього досвіду А. Смолинчак-Багінська помітила, що більшість тих, хто виїжджає на курси до Львова, повертаються звідти із зовсім іншим уявленням про Україну та українців: позитивніше дивляться на Україну, а головне, усвідомлюють її багатство – культуру, мову, все те, чим Україна може пишатися. Курсанти дискутують між собою, а це приносить користь для розвитку польсько-українських відносин.
Консультант Підкарпатського центру освіти вчителів у Ряшеві (відділення в Перемишлі) Мацей Карасінський дуже задоволений, що зміг взяти участь у таких курсах. Насамперед тому, що була створена можливість не лише мовного контакту з Україною, а й культурного. Бо, крім занять з української мови, учасникам курсів там пропонують і культурну програму: відвідування театрів, зустрічі з видатними письменниками та істориками, екскурсії Львовом і західною Україною (цього разу – в Карпати та до міста-фортеці Тустань). Єдине, на що нарікали учасники курсів, – це обмаль вільного часу, оскільки заняття займали цілий день, і щойно ввечері з’являлася можливість пройтися містом.
– Протягом багатьох років я маю справу з українцями, що живуть у Польщі та поза її межами, отже спілкування з українцями для мене – не новинка. Однак у Польщі не всі мають таку можливість, – розповідає М. Карасінський, поляк за національністю. На його думку, участь у таких курсах приносить багато користі – насамперед, долання культурних бар’єрів, які виникають з незнання сусіда та його мови.
Хоч літні курси української мови організовано вже втретє, багато вчителів не знають про них, або не знаходять часу, щоб поїхати. А варто, оскільки, як зазначає Мирослав Дрозд з Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях, під час курсів між учителями відбувається обмін думками та матеріалами.
– такі курси дуже потрібні, бо ми, україністи, повинні мати постійний контакт з живою мовою та з Україною. Під час курсів ми отримуємо різні завдання, виправляємо свої морфологічні та правописні помилки. Тут ми вивчаємо нову лексику, відвідуємо нові місця, і зможемо все це використати на уроках української мови. Крім того, вчителі мають можливість краще познайомитися, – зазначає М. Дрозд.
Цього року на літніх курсах були представлені майже всі українські школи Польщі (не було лише вчителів з Ґурова-Ілавецького), деякі пункти навчання української мови та університетські установи. Участь у курсах взяли й учителі-поляки. Так як учасники знали мову на різних рівнях, заняття відбувалися у трьох групах: з «нуля», для «середнього» рівня та для філологів.
– Мені особисто курси дуже подобаються. А передусім праця з текстом: нам показують, наскільки багатою є українська мова. Насамперед, я збагачую свій лексичний запас. Дуже багато черпаю тут для себе, оскільки в мене нема вищої україністичної освіти, – каже Віра Грицков’ян, вчителька з пункту навчання української мови у Кошаліні.
Кожного року перед організаторами постає складне завдання – укласти тижневу програму так, щоб вона була цікавою для всіх учасників: і тих, хто взагалі не розмовляє українською мовою, вчителів без «україністичної» освіти, які працюють у пунктах навчання, а водночас і для філологів, а також тих, хто володіє одним з діалектів української мови. «Ми повинні усвідомити, що навіть з філологічною освітою не знаємо мови перфектно, а помилки – це нормальна справа. Курси допомагають нам зрозуміти, що помилки роблять усі, тому постійно мусимо підвищувати кваліфікацію», – каже Аґнешка Гаврот, працівник Яґелонського університету в Кракові, яка навчає студентів української мови. На її думку, варто поїхати до Львова, щоб познайомитися з людьми, відчути атмосферу міста…
Директор Комплексу шкіл у Лігниці Анна Гаврильчак-Маланчак переконана, що для кожного вчителя участь у таких курсах – це дуже цінний досвід. «Тут учителі вивчають мову, методику викладання, а насамперед, мають змогу зустрітися з іншими вчителями та обговорити свої проблеми. Мені цікаво спостерігати за колеґами та розмовляти про наші шкільні справи. Щоправда, вчителі кажуть, що проблеми на місцях – різні. Проте я вважаю, що їх набагато простіше можна буде вирішити, якщо усвідомимо, що усі ми маємо спільну мету: підтримку української мови та призупинення асиміляції», – ділиться думкою А. Гаврильчак-Маланчак.
Справді, усі вчителі різні: приїхали з різних міст, у кожного з них інший рівень знання української мови, проте єднає їх бажання вдосконалюватися. Організатор курсів А. Смолинчак-Баґінська (коментарі українських організаторів читайте на 2 ст.) каже, що зацікавленість учасників – висока: навіть якщо хтось приїжджає з наміром відпочити, то, побачивши цікаву та насичену програму, починає відвідувати заняття, намагається якомога глибше пізнати Україну.
Результатом цьогорічних курсів стала домовленість, що у жовтні відбудеться в Сулеювку зустріч учителів-експертів з Польщі та України, під час якої обговорюватиметься розробка базових програм навчання української мови для всіх етапів, опрацювання методики навчання мови для української меншини в Польщі (включаючи методику як рідної, так іноземної мови) та обговорення проблем організації дидактичного забезпечення процесу навчання. ■
