(пл/гс) ■ ПОГЛЯДИ ■ №23, 2014-06-08
Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП
Усі місії ми організуємо в рамках Світової конференції українських молодіжних організацій (СКУМО), яка є членом Світового конґресу українців. СКУМО, де я маю честь бути віце-президентом, поки що неформальна організація, проте незабаром ми будемо її реєструвати.
Влітку в Івано-Франківську плануємо провести «Діаспора-фест». Це відбувається у співпраці з нашими молодими партнерами, які після змін прийшли до влади в Україні. Віримо, що з часом СКУМО вдасться створити також умови для бізнесового партнерства між молодими українцями. Отже, місії спостереження є одним з наших проектів. Тут молоді люди знайомляться з сучасною Україною, її політичною системою, структурою громадянського суспільства тощо. Цього разу вони на власні очі побачили все, що досі показувало телебачення, включно зі сумнозвісним Межигір’ям, як символом режиму колишнього президента.
Включення молодих українців з Польщі у місії відкриває питання про потребу гуртувати їх у структурі якоїсь організації. Як видно, потенціал для цього є. Це не обов’язково мусить бути якась окрема структура; можливо, вистачить молодіжна секція в рамках ОУП. У зв’язку з тим, що вже восени відбуватиметься з’їзд нашої організації, я думаю, що ми повинні серйозно обговорити на ньому це питання.
Ксеня Каневська, Варшава
Минуло десять років відтоді, коли я вперше спостерігала за виборами в Україні. Якщо порівняти сьогоднішні президентські вибори з тими, які проходили в Україні 2012 р., то різниця діаметральна! Це вибори ніби зовсім в іншій державі. Був Майдан, Крим, а тепер – вибори. І видно, що люди були дуже рішуче настроєні віддати свій голос, щоб країна зробила наступний крок у боротьбі за краще життя. Якщо навіть і були якісь порушення, то дуже дрібні, наприклад, хтось не мав відповідного документа для голосування.
Так склалося, що черговий раз я була спостерігачем у Сумах. Там я побачила, наскільки важливо для тих людей було проголосувати. Присутність була надзвичайно численною, тому прийшлося годинами стояти в черзі до виборчої дільниці. Люди терпеливо чекали своєї черги, а коли не знали за кого віддати свій голос, то на бюлетенях писали, наприклад: «Слава Україні!» чи «Не хочу Росії!». Тут видно, як вони прагнуть, щоб голос їх був почутий.
Змінився і підхід до виборів виборчих комісій, а також і відношення до нас, спостерігачів, було набагато кращим. Люди говорили: «Добре, що ви є». Думаю, що завдяки спостерігачам вони бачать, що їх справа є важливою не лише для них самих, а й для світу. Особливо велике значення для них має підтримка Польщі. Вони дивилися на нас з симпатією і надією, але ми відчували в них і тривогу за своє майбутнє.
Михайло Кайда, Ольштин
Люди вибирали президента в дуже складний час. Кожен хотів навіть через голосування докласти свою цеглинку до зміни ситуації. Мене дуже позитивно здивували Суми. Хоча це місто лежить біля кордону, видно, у який бік жителі міста хочуть іти. І цим напрямком не є Росія. У вікнах висіло багато синьо-жовтих прапорів, а нас, як спостерігачів, зустрічали люди Автомайдану, які дуже хотіли показати нам своє місто. Видно, що їм залежить, щоб краще було.
Самі казали, що, як тільки б там з’явилися при виборчих дільницях якісь сепаратисти з метою заблокувати вибори, то люди не впустили б їх на дільницю і самі зробили б з ними порядок. Це говорили люди, які живуть за тридцять кілометрів від кордону з Росією. Мені розповідали, що в них трапляються й такі ситуації, коли в сім’ї один із синів служить у російській армії, а другий – в українській. Головне, що всі хочуть миру, і його їм мають принести вибори.
Це були вже мої треті вибори в Україні, на яких я був спостерігачем, проте вони перші такі позитивні. Виборці й виборчі комісії підійшли до самих виборів дуже чесно, принаймні з мого боку не було жодних зауважень.
Ольга Вітек, Краків
Я спостерігала за виборами вперше і навіть не сподівалася, що українці є таким свідомим суспільством. Від відкриття до закриття дільниць не було ні хвилини, щоб вони не були заповнені виборцями, а коли я розмовляла з людьми, люди казали мені, що вони є тут, бо «хочуть зробити свій вибір».
На моїх дільницях у Черкасах було спокійно, а підрахунок голосів був дуже прозорим. Думаю, що це завдяки голові комісії, якою була молода жінка. Вона знала, як має виглядати процес, тому й усе відбувалося згідно з законом, а ми, спостерігачі, звичайно, могли постійно користуватися примірником «Закону про президентські вибори», який лежав на столі. Думаю, що дуже важливим було те, що головою комісії була представниця молодого покоління, яка мала свідомість того, наскільки важлива є справа виборів, чесності і прозорості процедур. Що цікаво, деякі члени комісії говорили російською мовою, інші – українською, і навіть у розмовах між собою кожен постійно говорив своєю.
Cлавкo Гірний, Варшава
Це був дуже прозорий і порядно організований виборчий процес, принаймні на моїх дільницях. Відчувалося, щo всім залежить на тому, щоб ці вибoри були проведені чесно, щoб була велика присутність, щоб ніхто не блокував голосування. На 100% ці президентські вибори були цивілізованими. Кажу так, оскільки можу порівняти їх з виборами 2012 р., коли я був спостерігачем в одному з міст західної України – Володимирі-Волинському.
Тепер я спостерігав за виборами в Дніпропетровську. Мушу відмітити, що коли було підраховування голосів в Окружній виборчій комісії (ОВК), то завершили ми його в понеділок зранку, натомість позаторік підрахунок голосів тривав навіть у вівторок. Тепер єдиною проблемою під час підрахунку голосів у ОВК було те, що, з огляду на проблему з сервером ЦВК, не можна було переслати даних про результати виборів, але це, як відомо, не вина ЦВК.
Загалом із Польщі від ОБСЄ поїхало в Україну близько 90 осіб, і, хоч попередньо деякі з нас мали їхати в Донецьк, в кінцевому результаті поїхати туди не змогли.
