Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №46, 2013-11-17
Наближається термін проведення саміту у Вільнюсі. А разом з ним і час оприлюднення звіту місії Кокса – Квасневського, від якого залежить рішення ЄС у справі Угоди про асоціацію. Ніхто не знає, чим завершиться ця дивна партія політичного покера. Можливо, Київ тягне до останнього, щоб якомога більше отримати. В будь-якому разі різноманітних «якщо» стає щораз більше, а водночас не меншає суперечливої інформації. У питанні Угоди про асоціацію України з ЄС щораз частіше складається враження, що триває інформаційна війна. І правдоподібно, лише одна людина знає всі відповіді – президент України Віктор Янукович.
Головна проблема, яка стоїть на заваді підписанню угоди між Україною та ЄС – доля екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Звіти місії Кокса – Квасневського нагадують теленовелу, головним чином через те, що в чергових серіях ми нічого нового так і не дізнаємося. Процес триває, а ЄС ще ніколи раніше не був таким поступливим
та терпеливим. Зрештою, обидві сторони зробили чимало для того, щоб громадська думка прийняла підписання угоди як стратегічну мету Брюсселя та Києва. І тому вільнюський саміт стане для обох сторін або справжнім успіхом, або тотальною поразкою.
Юлія Тимошенко
В ситуації, коли 46-мільйонна держава здійснює стратегічний вибір на тлі геополітичних змін у пострадянському просторі, справа Тимошенко повинна бути принаймні другорядною. Однак Януковичу і його оточенню вдалося зробити заручниками не тільки українських громадян, але і Євросоюз. По суті, заручниками рішення українського можновладця, який своєю поведінкою нагадує монарха періоду середньовічного абсолютизму. Йому здається, що перекидаючи відповідальність на Верховну Раду (яка повинна прийняти відповідне рішення), в очах ЄС він виглядає абсолютно пасивним, а водночас робить враження, що захищає незалежність судів, прокуратури, законодавчої влади. Однак усі навколо і так знають, що «кнопкодавами» з Партії реґіонів (а навіть декого з опозиційних фракцій чи незалежних депутатів), а тим самим і їхніми діями на засіданнях ВР, керує Адміністрація президента (ап).
Отже, чи виїде Тимошенко на лікування за кордон – залежить насправді тільки від президента, який і далі підраховує користі та витрати. При цьому, як і пристало «донецькому хлопцю», що піднімався у важкі часи «кар’єрними сходами», він хоче виторгувати якомога більше. Чи йдеться про якусь потенційну вигоду для України? Ні, йдеться про здобуття конкретних дивідендів (як мінімум політичних) для нього самого в перспективі 2015 р. Як підкреслює український політолог Вадим Карасьов, у цій ситуації президент може затягнути гру до останньої хвилини. Щоб в остаточний момент, беручи справу «у власні руки», заробити максимум балів на справі Тимошенко.
План «Б» – заготовка
Представники ПР часто переконували нас, що альтернативного плану у справі підписання Угоди про асоціацію нема. Натомість був укладений певний компроміс з опозицією щодо окремих законів. Саме тому якісь два-три місяці раніше навіть більшість експертів виражали оптимізм. Подекуди навіть ура-оптимізм, підживлений конфліктом на лінії Київ – Москва. Здавалося, що російська істерія й погрози, а з української сторони – рішучі відповіді, не залишать жодного іншого вибору, крім європейського. Черговим підтвердженням цього мала би стати інформація, котра витекла з зустрічі депутатів фракції ПР і президента у штабі партії. Нібито на тій зустрічі ніхто не висловився проти, коли пролунало питання Януковича: чи є хтось, не згідний з курсом на євроінтеґрацію. Пізніше на телеекранах і в ток-шоу з’явилися спікери реґіоналів, які хвалили переваги інтеґрації з ЄС, і то при тому, що дещо раніше ті самі люди виступали за Митний союз.
Тим самим здавалося, що шалька терезів представників української влади остаточно перехилилася в бік євроінтеґрації. Проте в останні тижні виявилося, що справа Тимошенко для президента і його оточення настільки принципова, що вони можуть собі дозволити зірвати підписання угоди. Не варто забивати собі голову, чим керується український президент та його команда в питанні Тимошенко, яких моментів тут більше – психологічних чи реальних побоювань щодо політичної конкуренції на виборах 2015 р. Важливо тільки те, що ззовні все виглядає так, ніби увесь євроінтеґраційний процес залежить від долі однієї справи.
Ну хіба що… Власне, нещодавно газета «Комерсант Україна» опублікувала анонімні коментарі представників фракції ПР, які нібито стверджували, що позитивного рішення у справі Тимошенко не буде. Один з них мав значно радикальнішу позицію: «Нічого по Тимошенко прийняте не буде! Ми поблефували рік – і все! А де обіцяні кредити? З кредитної лінії ЄС у $15 млрд. нам дають лише три! Крім того, Юлія Тимошенко повинна виплатити спричинений державі збиток». Якось складно уявити, що влада пішла на таку гру і постійно блефувала. Проте, так само дивним було би й навернення президента Януковича до європейських цінностей.
Швидше за все, Адміністрація президента працювала над кількома сценаріями на той випадок, якщо угоди у Вільнюсі не підпишуть. Адже інакше дії ап зрозуміти важко. Насувається підозра, що там працює не один штаб політтехнологів, які відповідають за різні напрямки. Наприклад, відомо, що саме звідти «ростуть ноги» замовлення на дискредитацію партії «Свобода» в Європі. І схоже, що там працюють команди по кожній політичній силі.
Альтернативний сценарій усю провину за непідписання угоди звалює на опозицію та на Ю. Тимошенко. Підтвердженням, що такий варіант активно тепер проробляється, можуть бути висловлювання окремих політиків ПР. Наприклад, Олександр Єфремов визнав, що останнім часом у ПР зростають розбіжності в питанні Тимошенко і, відповідно, Угоди про асоціацію, оскільки одночасно зростає незадоволення електорату південно-східної України щодо погіршення відносин з Росією. Нещодавно Вадим Колесниченко нібито заявив, що його не було на згадуваній зустрічі реґіоналів з президентом, тому що він тоді застряг у пробці. А отже, жодних обіцянок щодо курсу України на підписання Угоди з ЄС він не давав.
Однак найважливішим арґументом у справі запуску плану «Б» є інформація про чергову кримінальну справу проти Тимошенко. Цим разом ідеться про відмивання грошей спільно з колишнім прем’єром Павлом Лазаренком. У переконанні частини експертів, це має показати вразливим щодо корупції європейцям, що Тимошенко таки повинна сидіти в тюрмі, тож не варто її так захищати.
І останній момент. Аналізуючи на шпальтах «Тижня» статті, опубліковані в газеті «Сегодня», Роман Кабачій дійшов до висновку, що до плану «Б» в ПР готувалися заздалегідь. Чи буде реалізовано цей сценарій, чи він є лише інструментом для отримання Януковичем політичних дивідендів – не відомо. Гра триває, ставка в ній дуже висока, а ми є свідками сильного інформаційного шуму. ■
