Коли східні християни зібралися за святою вечерею 6 січня, у Щецинку в Західнопоморському воєвідстві близько 19.00 злочинці підпалили будівельні матеріали, які зберігалися в підвалі парафіяльного дому. Це загрожувало спаленням святині. На щастя, пожежники погасили вогонь.

«Інформацію про пожежу в церкві у Щецинку я отримав під час святої вечері: я вечеряв зі своїми парафіянами у Валчі, – каже о. Аркадій Трохановський, парох греко-католицької парафії у Щецинку. – Відстань від Валча до Щецинка – близько 70 км. Для мене це було справжнім шоком, тим більше, що я не міг особисто перевірити, що там відбувається. Спочатку я не хотів повірити, що таке могло статися, тим паче, що спершу я отримав інформацію про те, що горить церква… Потім зателефонували мені парафіяни зі Щецинка і сказали, що на місці вже є поліція й пожежна служба, яка погасила вогонь. Лише тоді я зміг більш детально розпитати про те, що відбувається в церкві».

Виявилося, що підпалено будівельні матеріали, які тримано в підвалі парафіяльного дому, а він з’єднаний з церквою. Парафіяльний дім і церква тільки будуються. Матеріали були призначені на будівельні роботи в приходстві та в церкві. Крім того, злочинці винесли з церкви дерев’яний хрест, який стояв на місці майбутнього престолу. Згодом його залишили неподалік у рові. Злочинцями виявилися три молоді хлопці віком 15, 16 та 17 років, жителі Щецинка, які, вибивши скло у дверях, вломилися до церкви. Поліція вже їх затримала.
«Для нашої спільноти цьогорічні свята були дуже сумними. Щецинецька парафія є невеликою, це переважно літні люди, і саме їхніми силами ми будуємо цей Божий храм. Ми надіялися, що незабаром почнемо молитись у власній церкві, оскільки будівельні роботи вже були на завершальному етапі, а тепер освячення храму відтягнеться. Ми попередньо оцінили втрати, і вони для нашої громади є дуже великими, бо підпалено ті приміщення, які були вже повністю зроблені. Закопчені стіни треба буде наново фарбувати», – каже о. А. Трохановський.
Отець не знаходить слів, щоб пояснити, чому так сталося. Хочеться вірити, що це лише хуліґанський акт вандалізму, а не антиукраїнський прояв, однак і це не можна виключати. Слід нагадати, що наприкінці липня м.р. у Тшеб’ятові також була спроба підпалення церкви. Тоді під час богослужіння в неділю зловмисник вкинув до греко-католицької церкви петарду, яка вибухнула при головному вході у дверях.
В оприлюдненій з приводу інциденту у Щецинку заяві єпископської курії Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ можна прочитати: «…Віримо, що в подіях, які мали місце у день Святвечора, маємо діло тільки і виключно з безглуздим та поодиноким хуліґанським вибриком молодих людей, який міг спіткати будь­яку іншу релігійну спільноту. Маємо також надію, що оцей хуліґанський акт не мав ніякого національного підґрунтя, і не вплине він на дотеперішні позитивні польсько-українські реляції у Щецинку».
Також ОУП оприлюднило заяву, у якій сказано, що українська громадськість у Польщі з великим занепокоєнням сприйняла факт підпалення греко-католицької церкви у Щецинку. На думку голови ОУП Петра Тими, оскільки підпалення відбулося 6 січня, це був свідомий вчинок, спрямований на образу релігійних та національних почуттів вірян Греко-католицької церкви у цей особливий час, час миру і злагоди між людьми та народами. У заяві згадується, що за минулі півроку це вже друга атака на греко-католицьку святиню в Західнопоморському воєвідстві. За оцінкою ОУП, те, що сталося у Тшеб’ятові, безпосередньо було пов’язане з т.зв. реконструкцією волинської різні в містечку Радимні. «У багатьох середовищах та медіа витала (була відчутною – ред.) атмосфера неприязні, ворожості та навіть ненависті до українців. Символом цього став великий напис на одній зі стін у Щецині: „За Волинь помстимося”. Підпалення церкви в Щецинку оцінюємо саме в контексті таких лозунгів, емоцій та ідеологічних тез», – ідеться в заяві ОУП. Однак це дорога в нікуди, бо вона перекреслює польсько-українські ініціативи примирення різних інституцій та осіб.
«Те, що сталося, ставить під загрозу наше майбутнє тут, на західному Помор’ї, оскільки виявляється, що немає позитивного ставлення навіть до того, що ми збудували за рахунок своїх пожертв, немов власними руками. Це може породжувати серед наших людей зневіру – мовляв, навіщо нам будувати свої церкви або й інші споруди, якщо їх можуть знищити, – каже о. А. Трохановський. – Коли я виголошував проповідь на Різдво, намагався переконувати, щоб ми все-таки з надією дивилися в майбутнє і не втрачали надії, віри та сил, однак усіх нас не покидало відчуття великої кривди. Тим більше, що підпалення церкви скоєно у Святвечір – це породжує велику гіркоту. Постає-бо питання, чому ми не можемо спокійно та мирно святкувати свої свята, тим паче тоді, коли всі говорять про єднання та прощення», – з сумом констатував отець. Цей прикрий випадок дуже засмутив парафіян: «Уже 1947 року спалили нашу церкву в Бескидах, а сьогодні знову хтось приходить і хоче спалити те, що ми побудували власними руками». ■

Від редакції: Це не єдиний неґативний випадок стосовно українців. Як подають 28 грудня http://www.nowiny24.pl , в Любачеві два п’яні чоловіки побили громадянина України, тому що їм не подобалося його національне походження, яке вульґарно коментував один з нападників. Упійманим злочинцям загрожує 3-річне ув’язнення за зневагу з приводу національної приналежності.

Поділитися: