Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2009-03-04
{mosimage}
Кілька років тому з ініціативи Волинської облдерж-адміністрації та самоврядної влади вирішено спорудити пам’ятний знак у селі Сагрині, де 1944 р. з рук вояків Армії крайової та Селянських батальйонів загинули сотні українців. Десятого березня, у 65-у річницю трагедії, могло б відбутися урочисте освячення та відкриття меморіалу, однак, мабуть, запрацював притаманний особливо українцям “закон Мерфі” – універсальний філософський принцип, який полягає в тому, що коли яка-небудь неприємність може трапитися, то вона трапиться обов’язково. Тут він задіяв, зокрема, з приводу… мовних помилок.
Те, що я побачив у Сагрині, це жах! Грубі помилки в українському тексті титульної плити, немає православного хреста, просідає бруківка тощо, – говорив на початку лютого в редакції “НС” представник Волинської обласної ради Володимир Банада. Вже після того, як особисто перевірив стан виконання робіт у Сагрині та побував на зустрічі з представниками місцевого православного духовенства та української громади. Вони теж обурені ситуацією, що склалася навколо сагринського меморіалу і запевнили, що поки помилки не будуть усунені, то не візьмуть участі в його відкритті.
Це могло б завершитися скандалом, тому що в реґіональних українських мас медіа появилося запрошення обласного товариства “Холмщина” з інформацією, що 10 березня виповнюється 65 років від трагедії в Сагрині і просили охочих повідомити про своє бажання взяти участь у відкритті та освяченні пам’ятника. Однак важко собі уявити гідне відзначення річниці цієї трагедії без участі української громади та духовенства з Польщі.
У другій половині лютого проблему меморіалу обговорили депутати Волинської обласної ради і вирішили рекомендувати голові обласної державної адміністрації Миколі Романюку вжити заходи для усунення недоліків. Також Святослав Шеремета – секретар Державної міжвідомчої комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, говорив, що відповідальність за усунення сагринської проблеми спочиває на керівництві Волинської ОДА, яке є ініціатором увічнення та вибирало виконавця робіт. Крім мовних помилок, сумніви викликає також хрест, однак, як інформує Шеремета, на меморіалі встановлено такий, який було затверджено у проекті. У коментарі до проблеми заступник голови Волинської ОДА Святослав Кравчук відзначив, що офіційно меморіалу ще не прийняли. Це заплановано на перше березня і до того часу всі помилки напевно будуть усунені. За його словами, чотирираменний хрест залишиться, тому що він є загальним символом пам’яті всіх жертв, бо в Сагрині хоч в основному загинули православні, однак не лише вони. За інформацією волинського чиновника, відкриття меморіалу відбудеться у квітні.
В українських ЗМІ можна знайти слова заступника голови Волинської обласної ради Бориса Загреви, якими він критикує доручення виконання пам’ятника в Сагрині суб’єктові з поза України. Однак виявляється, що виконавцем робіт і субпідрядником було будівельне підприємство з Ольштина, власник якого… за національністю українець – отже не зовсім “чужий”. Усе ж таки прикро, що недбайливий та не знає української мови. З іншого боку, дивує переконання Б. Загреви, що робота фірми з України завершилася б успішно. Нещодавно “Львівська газета” надрукувала статтю “Монумент… ганьби” про спорудження меморіалу “Невідомому воїнові УПА” на Личаківському цвинтарі, де говорилося про пластмасові букви (!), низькоякісні гранітні плити та такий же рівень виконання робіт. Ці закиди виразно показують, що українці, незалежно з котрого боку польсько-українського кордону, якщо ганьблять себе і пам’ять свого народу, то більш менш на однаковому рівні. Попри те сподіваємося, що мовні помилки – це вже остання з неприємностей, які сталися при спорудженні меморіалу в Сагрині, і він врешті дочекається чесного відкриття.
“Наше слово” №10, 8 березня 2009 року {moscomment}
