Ігор Горків ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2011-05-05
{mosimage}
Степан ЗаброваРний. Українське село Станіславчик над Вігром. Видавнича робітня Андрія Заброварного, Варшава 2011, 335 с.
Твердою основою видання є архівні матеріали – з Центрального державного історичного архіву України у Львові та Державного архіву м. Перемишля. Доповненням інформації з джерел є спогади уродженців Станіславчика – головною мірою С. Заброварного. Книжка поділена на десять хронологічних розділів: від “найдавніших” часів до періоду “Тіней забутих предків”. Кожний розділ, у свою чергу, поділяється на різні тематичні підрозділи. Слово “найдавніші” взяте в лапки, тому що Станіславчик – це досить нове поселення, якому, за словами автора, не більше як 350 років.
Те, що дуже приємно вражає під час читання книжки – це впорядкованість і прозорість викладеного матеріалу. Автор серйозно підійшов до поставленого завдання – у виданні можна знайти детальну інформацію, яка не завжди поміщена в публікаціях такого типу: наприклад, про категорію земельних ґрунтів села чи найвищу і найнижчу зафіксовану в цьому населеному пункті температуру. Цікавий також матеріал, в якому представлено виникнення і становлення Станіславчика – міста за задумом і села в дійсності. Автор описує життя села в його різних проявах. Маємо інформацію про церкву – стару зі стріхою і недобудовану та розібрану за часів ПНР нову; відомості про релігійне життя мешканців разом із прізвищами парохів, про читальню “Просвіти” (добре простежені кращі і гірші періоди функціонування). У розділі “Боротьба за школу в селі (1884-1916)” С. Заброварний представив велике бажання, підтримане діями мешканців невеликого Станіславчика, мати у своєму селі українську школу. Тут висвітлено довготривалі намагання батьків забезпечити своїм дітям принаймні початкову освіту рідною мовою. У дальшій частині книжки описана доля школи в період ІІ РП, що по суті також було боротьбою жителів за існування навчального закладу. Автор представляє, зокрема, демографічні процеси в селі та щоденне життя його мешканців (включаючи інформацію про місцеву футбольну команду, особливості мови, імена та прізвища мешканців). Заслуговують на увагу розділи про участь у національно -визвольних рухах молоді Станіславчика.
Загалом великою перевагою книжки є широко змальоване історичне тло. Завдяки цьому історія села не відірвана від загальної. Автор пояснює, як те чи інше політичне рішення верхівки держави мало вплив на мешканців невеликого Станіславчика. Додатковим козирем пропонованого видання є цитати з ориґінальних документів (також їхні копії) та різного роду таблиці (як- от, величина маєтків, віровизнання, місця депортації), які суттєво доповнюють характеристику села. До корисного для книжки можна віднести й те, що в ній немає зайвого пафосу і спроби зіграти на емоціях, що нерідко трапляється в подібних публікаціях. На останніх сторінках чекає читача справжня перлина – дуже якісні фотографії, які доповнюють загальну картину.
Завдяки всьому цьому багатосторінкове видання можна пройти дуже легко. У вступі С. Заброварний висловлює думку, що цією публікацією хоче зберегти “в народній пам’яті давню картину села”. І це вдається авторові. У читача – такого як я, тобто не пов’язаного зі Станіславчиком – виникає враження, що село добре знайоме, народжується бажання поїхати з цим виданням у руках до Станіславчика й ознайомитися з ним удруге – уже в дійсності. Іншими словами – я вже знаю: що таке “чесний злодій в Угорщині”, “дзядовня”, яке найважливіше рішення в житті Івана Козьоринського і які “дурниці повторює Ігор Ільюшин”. Тепер, читачу “Нашого слова”, тобі час про це дізнатися!
“Наше слово” №19, 8 травня 2011 року {moscomment}
Книжку можна придбати: у видавця, моб. тел. 604 221 396; у видавництві “Тирса”: тел. 22 679 95 47, електронна адреса: tyrsa@hot.pl
