Стара-нова церква у Тенетиськах

(пл)ГРОМАДА№11, 2013-03-17

На місці зруйнованої церкви у селі Тенетиськах нащадки вихідців з цих сторін планують побудувати новий храм. Будівельні роботи мають розпочатися вже у квітні ц.р. На 13 липня заплановано освячення наріжного каменя, у серпні розпочнеться встановлення дерев’яної конструкції, а саме освячення нової споруди, імовірно, станеться наприкінці літа.

Проект нової церкви. Фотографії руїн старої церкви можна подивитися на сайті apokryfruski.org
Проект нової церкви. Фотографії руїн старої церкви можна подивитися на сайті apokryfruski.org

Нова церква має бути зведена на місці колишнього греко-католицького храму в селі Тенетиськах (ґміна Любича-Королівська Томашівського повіту Люблинського воєвідства). У довоєнний час 95% мешканців Тенетиськ становили українці, більшість з яких 1947 р. виселено в рамках Акції «Вісла».
Сьогодні свідком тих часів і колишнього вже старого села є цвинтар з XVIII ст., на якому знаходяться залишки греко-католицької церкви Св. Димитрія (1754 р.).
Раз на рік, передусім з ініціативи колишнього жителя Тенетиськ Івана Гука, біля зруйнованої церкви відправлялася Служба Божа, а на кладовищі – панахида. І. Гук був людиною, котра займалася справою встановлення меморіального хреста на цвинтарі, збіркою грошей на поставлення огорожі довкола кладовища й церкви. Як підказують його діти, «з любові до свого села і туги за селом з’явилася книжка «Село над Солокією» і присвячені селу вірші, яких автором – батько».
– Батько робив усе, щоб люди не забули про це місце. Але щойно тепер, коли ми залагоджували необхідні для побудови нової церковці документи, мусив приїхати реставратор пам’яток: щоб оцінити те, що залишилося від старої церкви, – говорить Галина Гук-Колеґа, дочка Івана Гука та голова фонду його імені.
На сьогодні вже є впорядковане місце під будівлю, існує опрацьований архітектурний проект святині. Нова церковця нагадуватиме стару – тільки за розмірами буде набагато меншою від ориґіналу.
– Звісно, вона буде меншою, але до неї – в міру можливості – хочемо вкомпонувати фраґменти колишнього храму. Якщо старі дерев’яні елементи знаходяться в такому стані, що важко буде їх використати, то деякі фраґменти бляхи можна вжити для покриття даху чи виготовлення зовнішніх підвіконників: так, щоб якомога більше поєднати стару й нову святиню, – повідомляє архітектор проекту Юрій Левосюк.
Як інформує Ярослав Гук, син Івана Гука, крім уже впорядкованих та забезпечених фраґментів святині, залишених на цвинтарі, існують інші її елементи, які використовуються сьогодні.
– У церкві в Люблині зберігається тенетиський іконостас. Він залишиться надалі в Люблині. Це саме стосується й палуків (люстра – пл.), які висять у храмі в Гребенному, та дзвіниці, перенесеної до села Князів, – перераховує Я. Гук.

Увічнення місць на рідних землях, пов’язаних з історією сіл, невід’ємною частиною яких були церкви, не є чимось новим – колишні жителі сіл на рідних землях нерідко таким чином захищають пам’ять про місцевості і про себе. Уже споруджено декілька подібних каплиць на місцях церков. Крім Тенетиськ, нещодавно схожий план визрів щодо Пискорович (там побудують муровану каплицю, поруч з руїнами старого храму); уже завершено праці на З’явлінні під Перемишлем (там колись стояла церква, зведена на згадку одкровення Матері Божої).
Ідея поставити церковцю в Тенетиськах – була мрією І. Гука, а його задум тепер продовжують Ігор та Ярослав Гуки і Галина Гук-Колеґа. Діти роблять це не лише в пам’ять батька, але всіх колишніх тенетищан і їхніх нащадків. Головне, що підкреслює Г. Гук-Колеґа, «до цієї ідеї включаються й інші, яких коріння береться з Тенетиськ».
На саме кладовище в Тенетиськах потрапити важко – село 1947 р. було спалене і тепер там росте ліс. Проте вже сьогодні виконавці задуму запрошують усіх колишніх жителів та їхніх нащадків, доля яких розкидала по різних закутках світу, на освячення нового храму, що планується на кінець літа.
Натомість саму церкву, можливо, ґміна Любича-Королівська залучить до списку пам’яток на туристичному «Шляху над Солокією».

Поділитися:

Коментарі

  1. Доброго дня!
    Цілковито підтримую пана Андрія! (Низький уклін йому, доречі – за шану, інтерес та щире вболівання за українську спадщину).
    Шановні браття-співвітчизники!
    Пам’яткознавець у даному випадку має цілковиту рацію!!! В якому б лихому стані не були руїни храму – їх КОНЧЕ треба ЗБЕРЕГТИ!!! Хоча б якось законсервувати – ну як із низькими руїнами замків, наприклад, це робиться. НЕ МОЖНА РОЗБИРАТИ РЕШТКИ ЦЕРКВИ!!!
    А що, якби по якімсь часі зненацька виявили документи та світлини, за якими б була можливість відновити ПОВНІСТЮ церкву?! Такі несподівані знахідки – насправді нормальне, і не таке вже рідкісне явище!
    Саме АВТЕНТИЧНІ рештки церкви – ЯКИМИ Б “НІКЧЕМНИМИ” ВОНИ НЕ БУЛИ – зберігаються нашу історію насправді! Тому їх треба зберігати, скільки лише можна – в якнайнезміннішому вигляді! А церкву нову можна побудувати й десь поруч неподалік;,а бо врештіі, на старих підвалинах – із застосуванням тих автентичніх решток (якщо тільки вони витримають).
    Ви ж майте на увазі, що наші старі, автентчині народні споруди – вони містять закономірності пропорцій, котрі навіть СУЧАСНИМ архітекторам важко повторити. Незначні відхилення плану та обрисів стін церкви від,здавалося б, “правильних” обрисів (ну коли, наприклад, стіни не точно вертикальні – а трішки нахилені всередину, – або квадрат приміщення не зовсім рівний, а стіни ніби кривуваті) – насправді робилися СВІДОМО, і надавали обрисам нашої церкви гармонійности,котрої всі відсували, але ніхто не може гаразд пояснити, звідки вона, та гармонія береться…
    Так якось наші науковці-реставратори хотіли відтворити традиційну українську хату. Ну що, здавалося б, складного? Купа ж є наче історичній матеріялів! Ну зібрали їх, склали проекта – ніби все точно по народній традиція – побудували… А ВСЕ ОДНО НЕ ТЕ!
    “Копнувши” глибше, і старанно замірявши пропорції деяких автентичніх українських хат, науковці зрозуміли, що аші майстри дотримувалися при будівництві надзвичайно гармонійної та своєрідної системи пропорцій!! Причім звідки вони (тобто наші пращури) ті пропорції брали, як вираховувалися, як узагалі дійшли до них – гадки ніхто не має… Бо ж хати Українці (будували (як виявилося!) з дотриманням САМЕ ЦІЄЇ СИСТЕМИ ПРОПОРЦІЙ у різних регіонах! ЯК?!?! А от невідомо…
    Тому народні автентичні рештки споруд варто КОНЧЕ зберігати – бо ви не зможете ніколи точно сказати, наскільки глибока мудрість зберігається у наших нардніх витворах. Навіть науковці не можуть їх так собі просто зкопіювати й повторити.
    Передайте, коли ваша ласка, цю інфомрацію ВСІМ громадам нашим, котрі захочуть відбудовувати церкви! ХАЙ ЗБЕРІГАЮТЬ ВСЕ, ЩО МОЖНА ЗБЕРЕГТИ, НЕ РОЗБИРАЮЧИ!!! Хоч би в якому “занедбаному” стані воно не виглядало! ЦЕ ГОДІ ТАК ПРОСТО ВІДНОВИТИ!
    Низький уклін, і
    З шаною!
    Всіляких вам звитяг та успіхів!

    Олексій

  2. Witam!
    Jestem badaczem architektury cerkiewnej od bodaj 12 lat, obecnie również członkiem stowarzyszenia magurycz – tyle o mnie. Co do koncepcji odbudowy cerkwi w Teniatyskach – nie jestem przeciwny, choć uważam, że z rekonstrukcjami trzeba bardzo ostrożnie. Ten tu zamieszczony projekt woła o pomstę do nieba!!! Mam wielką nadzieję, że jego budowa się nie powiedzie, bo szkoda środków na TAKĄ formę. Co innego dokonać odbudować obiekt w jego historycznej formie, wtedy przynajmniej częściowo uratowano by ten zabytek. Inne opcje są bezzasadne już lepiej postawić na cerkwisku tylko krzyż.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*