Діана Райлі (з дому Гованська) ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №9, 2013-03-03
У Стeмфорді 11 лютого 2013 р., після тривалої боротьби з хворобою, у 70-річному віці відійшов у вічність Стефан Гованський, активний діяч української громади в Америці.
Народився Стефан 2 травня 1942 р. в лемківській Ждині, у сім’ї Дам’яна та Фотини (Шевчик) Гованських. Переломним фактором його життя стала депортація 1947 р., серед інших 140 тис. українців. Тоді польський уряд насильно виселив їх з рідної землі на північ Польщі, назвавши цей варварський акт Операцією «Вісла». Упродовж усього життя, якщо тільки хтось згадав про неї, у Стефанових очах завжди бриніла сльоза… Врешті подорож його сім’ї закінчилася у США на початку 60-х рр. Та Стефан ніколи не забував свого українського коріння, усе життя присвятивши служінню батьківщині як голова й активний учасник численних українських організацій за океаном. Він протягом багатьох років був головою 2-го Відділу та членом Крайової управи Організації оборони Лемківщини у США, головою Фундації досліджень Лемківщини і куратором лемківського музею у Стемфорді. Не можна переоцінити його велетенську працю для добра рідної землі та рідних людей, його невичерпну енергію в організації фестивалів, забав, різдвяної коляди задля збору коштів для українських організацій.
Стефан був багатолітнім спонсором, організатором й активним членом клубу «Крилаті», тобто українсько-американської молодіжної футбольної організації. Він був і тренером, і менеджером, і справжнім батьком української спортивної команди. Народжений з любов’ю до спорту, Стефан ще юнаком у Польщі здобув звання чемпіона з боротьби серед юніорів. особливо любив футбол, його збуджений голос з-за бокової лінії чули на кожному матчі. Він прищепив цю любов своїм дітям, ніколи не пропустив жодного матчу, навіть якщо добиратися треба було багато годин по кілька разів на тиждень.
Стефан здобув бакалаврат інженер-механіка в Нью-Йоркському міському коледжі (City College of New York) наприкінці 70-х рр. Однак у день вручення диплома, оскільки якраз тоді в його сина Марка випала врочистість закінчення дитячого садочка, батько вибрав участь саме в цій другій церемонії – такою безмежною була його відданість сім’ї. Вірячи в могутність освіти, він не спинився на досягнутому і невдовзі отримав диплом маґістра в Університеті Нью-Гейвена (University of New Haven).
Стефан залишив у невиплаканому смутку й скорботі свою дружину – Марію-Надію (в дівоцтві Лозиняк), сина Марка Гованського і невістку Марію (у дівоцтві Гривна) та внучку Надію, дочку Діану Рейлі та зятя Браяна і онучку Оливію, дочку Лену Гованську, брата Петра Гованського з дружиною Надією і всією сім’єю, швагра Михайла Барну з сім’єю. Мабуть, найбільшою втіхою й радістю в Стефановому житті за останній рік, що йому відпустив Господь, була можливість до останньої краплі, до безтями віддавати свою любов двом чарівним онучкам, не відходячи від них та купуючи їм подарунки. Стефана випередили, відійшовши у вічність, його батьки та сестра Анна Барна.
Добровільні пожертви в пам’ять Стефана Гованського у формі чеку можна переказати на ім’я Організації оборони Лемківщини – Organization for the Defense of Lemkivshchyna (OOL), P.O. Box 7, Clifton, NJ 07015 0007, USA (або на іншу ціль за Вашим бажанням). ■
