(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2010-06-17
“Я хотів би, щоб у цьому документі ми записали якнайбільшу кількість практичних завдань, які ми повинні виконати”, – зазначив заступник голови Українського вчительського товариства в Польщі Марко Сирник під час першого робочого засідання щодо Стратегії навчання української мови в Польщі. У зустрічі, яка відбулася 1 червня у Варшаві, крім представників української громади, взяли участь представники Міністерства внутрішніх справ і адміністрації, Міністерства національної освіти, куратори, експерти з питань освіти та національних меншин.
Подібні документи в МВСіА прийнято вже для литовців та німців. Стратегія навчання визначає напрямок розвитку і дозволяє вивчити проблемні моменти й опрацювати способи їх подолання. Депутат Мирон Сич відзначав, що коли опрацьовуваний документ дійсно має ґарантувати розвиток, то в ньому мусить з’явитися механізм, який допоможе боротися з постійним зменшенням кількості дітей, котрі вивчають українську мову, організувати українськомовне навчання в тих реґіонах, де є охочі, але де з різних причин не функціонує українська освітня інфраструктура. Інший постулат М. Сича, підтриманий українською стороною засідання, – це повернення до центрального фінансування освіти нацменшин, адже теперішня система прямо змушує педагогів або директорів постійно змагатися за кошти, що нерідко ставить їх у позиції заручників місцевого самоврядування чи політичних партій. Забезпечення фінансування на державному рівні дозволило б уникнути таких ситуацій. Необхідний механізм також у справі призначення й працевлаштування методистів української мови, якими сьогодні є лише Ірина Дрозд та Любомира Тхір.
Представників МВСіА та МНО переконували, що школи, де відбувається навчання українською мовою, набагато краще функціонують, якщо провідним органом є маршалківське управління. Голова ОУП Петро Тима пояснив, що самоврядні структури нижчого рівня часто інтерпретують не зовсім точно визначені закони на некорисність української освіти. Так, за його словами, є у випадку обов’язку підвезення дітей на навчання. Крім цього, на думку голови ОУП, ґміни чи повіти нерідко допускаються дій, які породжують погану атмосферу стосовно меншин. Перше засідання у справі стратегії розвитку української освіти завершено обранням членів робочої групи, які далі працюватимуть над документом. З українського боку до її складу увійшли: М. Сирник, один представник Підляшшя та директори українських шкіл – Анна Гаврильчак- Маланчак, Любомира Тхір, Мирослав Олійник, Андрій Дрозд і Петро Піпка.
У проекті стратегії визначено, зокрема: утворення комплексу українських шкіл у Варшаві та передання чинних шкіл під опіку реґіональних маршалківських управлінь; необхідність державного співфінансування “літніх шкіл” і видавання підручників, журналу “Рідної мови” й “Світанку”. Відповідні державні структури повинні також сприяти покликанню шкільних інспекторів та додаткових методистів, організовувати курси для вчителів і виділити кошти на ставку координатора з питань освіти при ОУП або при вчительському товаристві. Потрібна допомога держави і в інвестиційних питаннях: таких, як ремонти чи побудова гуртожитку в Перемишлі.
За статистикою, у 2008/2009 нав чальному році мову нацменшини, етнічну або реґіональну мову в Польщі вивчало 47,5 тис. учнів, з яких 1849 – українську.
“Наше слово” №25, 20 червня 2010 року {moscomment}
