Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ 2010-07-15
{mosimage}
Інформатика, юриспруденція, математика, політологія, будівництво – це популярні напрямки навчання. Що вибрати? Цю проблему майже кожний із майбутніх студентів вирішує сам (хоч інколи це роблять батьки). Але що краще: гуртожиток чи приватна квартира, а, може, кімната в інтернаті?.. Де, що та за скільки?.. Де в кожному більшому місті випити “найдешевшого” студентського пива при “найкращій” українській музиці, та ще й до того в українському середовищі – це вже підкажуть старші колеґи, які навчаються в нижченаведених містах.
…Варшаві
– Можна сказати, що я вже ветеран життя в гуртожитку, але живу в ньому тільки тому, що він знаходиться близько від центру і мені зручно добиратися до Політехнічного інституту, – пояснює Орест, студент п’ятого курсу факультету телекомунікації, який живе в кімнаті з двома товаришами. Відстань у столиці – це важливий аспект. За місце в сеґменті (дві кімнати й спільна кухня та лазничка) платить 400 зл. на місяць, “тобто найдорожче в місті за подібні умови”, – пояснює Орест. Але це дешевше, ніж орендувати кімнату в приватному помешканні, бо таке буде коштувати від 600 зл. і більше. У Варшаві недорогий транспорт, адже ціна студентського місячного квитка (автобус, трамвай, метро) – 37 зл.
– “Перкалабу”, “Гайдамаків”, “Даху Браху”, Андруховича, Жадана, Грицака чи ряд інших відомих ансамблів, письменників та істориків з України бачу двічі чи навіть тричі на рік, саме цим може пишатися “українська” Варшава, – звертає увагу Єва, студентка п’ятого курсу соціології. – Це специфіка великих міст, а столиця, яка лежить у центрі Польщі, дає змогу зручно добратися в інші місця, тому, можливо, Варшава – це транзитна зупинка артистів з України до Західної Європи.
Мінусом напевно є брак української домівки, але добре розвинута мережа понад 200 людей, підписаних на е мейл-розсилку “Н@ші студенти” (ukr.molod.wawa@gmail.com), дозволяє швидко інформувати про різного роду заходи, конференції тощо. Адже ті ж самі студенти щороку організовують вертеп та йдуть з ним по місту.
– Але якщо йдеться про мене як студентку, тут усе повинно діяти більш потужно, – зазначає Єва.
…Вроцлаві
Ярко, студент третього курсу факультету геодезії, коли жив у гуртожитку в одній кімнаті разом із трьома товаришами, платив 300 зл. “Зараз це коштує не більше”, – каже він. Ярко мав перевагу: його гуртожиток був біля самого університету. Тепер він живе у двокімнатній квартирі, де платить 300 зл. (+ комунальні послуги), проте, як він сам зізнається, такі ціни – тільки завдяки знайомству. У середньому за кімнату в місті треба заплатити мінімум 500 зл., а в центрі – навіть 700 зл. Тут дорогий транспорт, бо до 90 зл. треба витратити на студентський квиток, якщо хочеш їздити всіма автобусними лініями, проте дешево
в студентських їдальнях, де за обід з двох страв заплатиш 7 зл.
Всі у Вроцлаві знають адресу вул. Руська, 46, бо там постійно відбуваються українські заходи. Під цією адресою знаходиться домівка.
– Я там намагаюся бути щосереди (на цей день встановлено зустрічі) і буває порізному: то прийде 5, то 20 осіб, але тут ніколи не порожньо, – говорить Ярослав, студент другого курсу біотехнології. У домівці відбуваються й тематичні вечірки, наприклад, остання – під назвою “Мафія”. Крім цього, восени та влітку всіх запрошують на рейси Одрою.
…Ґданську
– У середньому в місті Посейдона одна кімната у двокімнатній квартирі коштує від 500 до 700 зл., – каже Єва, студентка четвертого курсу факультету психології. – Однак це залежить від локалізації чи умов. У гуртожитках дешевше: там можна знімати місце вже від 300 зл.
Часто, живучи в Ґданську, на заняття треба їздити, наприклад, до Сопота. Тоді найкраще користуватися загальним місячним квитком на трамвай, автобус та електричку за 85 зл., який діє в усьому Тримісті. Якщо комусь вистачає їздити тільки по Ґданську, то це коштує 42 зл.
Петро, студент другого курсу економічного факультету, вибрав Ґданськ, бо тут навчалася його сестра, тут він має родину, однак, як і більшість уродженців північного заходу Польщі, він вибирав між Ґданськом і Щецином, “бо там є домівки”, – зізнається хлопчина. Цей аспект, певно, найважливіший в “українському” студентському Ґданську. У домівці на вул. Оксамитній, 4А щодня щось відбувається, зокрема, репетиції заснованого студентами ансамблю “Кадарка” чи молодіжного хору. Як відомо, тут також діє репрезентативна організація “Союз української незалежної молоді” і відбувається організування щорічного “Молодіжного ярмарку” чи також “отрясини”.
– Коли ми хочемо пограти у футбол чи волейбол, чи піти разом на якийсь захід – немає проблем! – пояснює Арко, студент п’ятого курсу інформатики. – Бо тут усіх нас, молодих українців, зв’язує утворений інтернет- форум, – додає він.
…Кракові
Оля та Наталія живуть разом у квартирі і платять по 250 зл. “Це дешево”, – говорить Оля, студентка четвертого курсу англійської філології. Данило, студент третього курсу факультету теології, за кімнату платить 500 зл., проте в кімнаті живе сам. У Кракові при греко- католицькій та православній парафіях знаходяться також бурси, а ціна кімнат у них – від 300 до 450 зл.
– Загалом за 1000 зл. у місті Крака можна прожити, – каже Оля. – Проте студентським способом: на хлібі та сосисках, – сміється вона.
Якщо користуватися місячним студентським квитком на автобуси та трамваї, це коштує 47 зл.
– Що ж до поширення інформації про “український” студентський Краків, то це виглядає кепсько, – сумує Оля, – бо, по суті, немає звідки дізнатися, чи щось відбувається. Певно, найкраще тут діють лемки, отже ходжу на їхні вогнища, де “співаме пісні”, – підказує студентка англійської філології.
Данило мав проблему, щоб щось порекомендувати, однак це “щось” є! У клубі “Ре” можна послухати української музики, бо там відбуваються слов’янські вечірки, а крім цього, щочетверга в “Пивниці під Баранами” зустрічаються українці, тому там студенти можуть розважатися у власному середовищі. Відомий усім бармен Дарій відкрив у себе українське коріння і він дозволяє робити т. зв. “українські четверги”.
– Отже, своє товариство, своя музика, – каже Данило. – І не було проблеми робити там презентації українських письменників чи щось інше, проте ніхто ще цим не зайнявся, – додає він.
– При греко- католицькій парафії діє хор, до якого запрошую, – заохочує у свою чергу його дириґент Наталя.
…Люблині
– Я живу з товаришками в трикімнатній квартирі, і за найменшу кімнату плачу 300 зл., але це дешево, бо зазвичай за одну треба дати 400-500 зл., – говорить Аня, студентка четвертого курсу української філології. Це ж підтверджує й Петро, студент п’ятого курсу факультету теології, бо за одну кімнату в трикімнатному помешканні платить 500 зл. Ціни на гуртожитки тут різні, дорого виявляється жити в приватному гуртожитку, де одна кімната коштує 580 зл., тоді, коли в середньому це 370 зл. від студента за місце. Петро рекомендує їдальню місцевого КЛУ, де обід з двох страв коштує не більше як 10 зл. Місто невелике, тому тут зручно й дешево добиратися всюди пішки.
– Української домівки тут ми не маємо, проте українська молодь зустрічається після літургій при православній парафії св. Петра (Могили) в Люблині: там знаходиться світлиця, але якщо я не ходжу до церкви, то не завжди можу побувати на організованих зустрічах, – розказує Аня. – Проте я реґулярно ходжу на організовані запусти, – додає вона.
Тут діє заснований студентами молодіжний ансамбль “Хвиля”. Напевно, козирем міста є близькість до кордону. Люблин, відкритий на Україну, утримує з нею сильні зв’язки, а “це дає змогу запрошувати на різні заходи українські ансамблі, які можна побачити, наприклад, на студентських ювеналіях”, – підказує Аня.
…Ольштині
Петро, студент третього курсу факультету міжнародних відносин, живе з чотирма людьми у двокімнатному помешканні і, як говорить, у середньому треба заплатити 300-400 зл. від особи. Отже, оренда двокімнатної квартири коштує від 1200 зл. і вище. У гуртожитку на Кортові (так називається студентське містечко в Ольштині) за місце в кімнаті з лазничкою треба заплатити від 300 зл. Якщо хтось хоче мати свою кімнату, мусить виложити 400 зл. Студентський квиток на автобуси в Ольштині коштує 49 зл.
– Я переважно ходжу до когось у гості, а хтось відвідує мене. Може, це погано, що я не ходжу так часто до домівки, яка в Ольштині знаходиться на ал. Визволення, 2/8 – проте я ходжу на організовані українські вечори до прихильних нам пабів (наприклад, студентські клуби “Люзак”, “Еден”), де є наше пиво, наша музика, наші люди, – сміється Петро. – У них студенти зустрічаються й на організованих українських караоке.
Федір з третього курсу української філології домівку відвідує частіше.
– Там щось час від часу відбувається, наприклад, останні шевченківські святкування, – говорить Федір. – Але якщо в когось є якась ідея, то він пропонує її – і можна діяти, – додає. Зазвичай це офіційні зустрічі, якісь презентації, проте найбільш вільними почувають себе студенти на Кортові, де молоді українці роблять собі вогнища. В Ольштині діють засновані (мабуть, ще ліцеїстами) студентські ансамблі “Еней” та “Водограй”. Як говорить Федір, в Ольштині немає проблеми, щоб вийти на своє середовище.
…Познані
– 600 зл. щонайменше – це норма, якщо хочеш мати сам свою кімнату, наприклад у двокімнатному помешканні, – каже Михайло, студент другого курсу факультету маркетинґу та управління, – Але все залежить від того, який хочеш мати стандарт, бо є і по 1000 зл., – додає юнак.
Оксана, студентка другого курсу факультету фізіотерапії, жила в гуртожитку (сеґмент з 4 кімнат із кухнею та лазничкою), де платила 300 зл., хоч, як повідомляє, можна знайти і за 250 зл. Тепер вона живе з подружкою у двокімнатній квартирі, де платить 400 зл. Щоб їздити автобусами і трамваями, на місяць мусиш витратити біля 40 зл. – стільки коштує студентський квиток. Окрім організованих консульством чи ОУП українських заходів, важко тут знайти щось студентське.
– Хоч діє тут хор – і це, певно, усе, – зазначає Оксана. – Буває, що часом організовуються зустрічі після Служби Божої, але це трішки мало, бо тут української студентської молоді не надто багато, – зазначає вона.
…Щецині
Орест, студент другого курсу економії, який живе у гуртожитку, підказує, що там у середньому кімната для двох осіб коштує 280-315 зл. Якщо подивитися на ціни оренди приватних квартир, то тут це виглядає дорого. “Кавалерка” коштує мінімум від 900 зл., проте, мабуть, жодному студентові не в голові такий комфорт, і він, певно, не витрачатиме на це грошей. Дешевше жити у двокімнатному помешканні, де за одну кімнату заплатиш 600-750 зл.
У місті можна скористатися й відомим місцевим українським інтернатом на вул. А. Міцкевича, 45, де віднедавна живе Микола, який закінчує перший курс факультету рільництва.
– За це я плачу аж 400 зл., проте в мене є своя кімната, – пояснює він. – Двомісні кімнати коштують по 360 зл. від особи, а якщо жити утрьох, то це зменшує кошт до 320 зл., – обраховує молодий студент.
За місячний пільговий квиток на автобуси і трамваї в Щецині студент платить 42 зл.
Усе українське життя студентської молоді гуртується саме при місцевому інтернаті, бо там ми можемо організовувати різні заходи, – підказує Орест. – Там, зокрема, відбуваються щорічні студентські “отрясини” чи репетиції театру, який студенти називають театром “Живого слова”.
***
Інформацію про кожне з міст подавали по 2-3 студенти (тільки), які там навчаються. Звичайно, у кожному місті відбуваються різні українські заходи, проте йшлося про перерахування місць, подій, заходів чи ансамблів, які студенти відвідують, ініціатором, організатором чи засновником яких є українська студентська молодь. Як зізнаються самі студенти, якщо хочеш дізнатися, де є “наше” середовище, то найкраще піти до церкви, де, особливо після літургії, обов’язково зустрінеш якогось студента і дізнаєшся все про найближче “що, де, коли”.
“Наше слово” №29, 18 липня 2010 року {moscomment}
