Василь та Іван Терпченаго ■ ПУБЛІЦИСТИКА ■ 2010-02-19
{mosimage} або Про минуле, теперішнє і те, що могло бути
Десять років тому у світі почали 21 лютого відзначати міжнародний день рідної мови. Ми теж хочемо докласти свою лепту в це діло. Та й, з іншого боку, часом варто справи якось упорядкувати, щоб мати чіткіший образ. А для здійснення цих двох задумів добре підходить алфавіт. Отже, по черзі:
А як архітектурна перлина українців – “Народний дім” у Перемишлі, що повинен врешті повернутися до своїх власників. Однак і надалі дехто, на запитання про філософію його функціонування, відповідає, що не хоче “ділити шкіри на ведмедеві”. Власне, це логічно, бо що то за герой, який взимку зі сплячим ведмедем воює? Але весна вже не за горами… Що тоді!?
Б як бурса, ще й до того ж Руська – це теж “Народний дім”. Тільки трохи менший і лемківський, а найголовніша різниця в тому, що його вже повернули.
В як “Вісла”, і хоч не про річку тут ідеться, все ж таки, можливо, що ми станемо свідками, як вона вп’яте допливе до дверей польського суду. Адже дотепер справу про депортацію українців 1947 р. польське судочинство ніяк не хоче взяти на розгляд. А треба, щоб демократична держава знайшла врешті відповідального за “злочин перевищення повноважень при ухвалені розпоряджень про проведення операції “Вісла” і діях на шкоду громадського та приватного інтересу”.
Г як грип. Ще й досі, пару місяців після офіційного оголошення, всі задумуються – була-таки пандемія чи ні? Добросердечні люди збирали гроші, ліки і цього добра, мабуть, на 20 наступних років могло б вистачити. Однак часом і до сьогодні не відомо, куди воно потрапило – до яких українських лікарень, складів абощо. Але не все це пропало, як камінь у воду: деякі речі застрягли на кордоні та повернулися до Польщі й у таких випадках існує бодай упевненість, що їх немає в Україні.
Ґ як Ґурово- Ілавецьке. Ця місцевість славна тим, що тут уже понад 40 років існує ліцей з українською мовою навчання та ансамбль “Думка”, який діє при школі. Не відомо, чи перші учні й танцюристи сьогодні ще “врубають” гопака (бажаємо, щоб так було), проте найважливіше, щоб кожний наступний рік був багатим на їхніх послідовників.
Д як депутат. Це людина, про яку всі знають, що вона багато зробила, але при оцінюванні її праці буває щораз більше суперечностей. І, що цікаво, чим більш віртуальною стає бесіда, тим менше в ній відповідальності за слова. Комп’ютерні кейборди з кнопкою “депутат” та прямим з’єднанням з деякими інтернет- форумами – це була б цікава новинка на ринку українсько -українських подарунків.
Е як екзамени з української мови. Польське міністерство освіти поінформувало, що 2015 р. (а може й два роки раніше) в школах можна буде складати екзамени з української мови як іноземної. Це не тільки повинно підвищити статус нашої “солов’їної” над Віслою, але й позитивно проявитися в українсько -польських відносинах, бо тепер ми невідомо чому щораз гірше розуміємо одні одних.
Є як євро фонди, якими ми ще не користувалися… Але може вдасться?.. Такі дотації для декого означають можливість розширення доріг, розбудови інфраструктури. Проте для інших – це шанс на об’єднання середовища, як показує приклад деяких священиків чи українців з Підляшшя.
Ж як жаль… Врешті відомо, що Чемпіонат із футболу Євро- 2012 будемо проводити спільно й порівну! Проте, майже до кінця минулого року (а такі настрої підігрівали польські ЗМІ) ніхто не був упевнений – що буде, як буде і чи взагалі буде? Польські ЗМІ перегукувалися в сенсаційних варіантах розподілу міст, господарів турніру – 6 + 2, 5 + 3 (звичайно, на користь Польщі), а навіть пролунала формула Польща + Німеччина! І такий чорний піар певно буде до першого свистка на Євро- 2012. Бо як не може вже бути Польща “від моря до моря”, то хоча б видере на один матч більше. Жаль, дійсно, жаль…
З як забава, або медіа -забава, у якій ми беремо участь… або й не беремо. Протягом минулого року рішення в справі “Теленовин” – єдиної нашої загальнопольської передачі – змінювалося так часто, як у калейдоскопі. У липні її зліквідовано, а після тримісячної перерви знову повернуто в ефір, проте вже у скороченій формі (12 хвилин). І, певно, забава в “кота й мишку” доти триватиме, доки буде кипіти метушня в самому громадському телебаченні. А ми й самі не знаємо, чи виступаємо в ролі кота, чи миші, бо ніхто не вміє відповісти на питання, чи зібрані підписи під протестом на захист цієї передачі в чомусь допомогли, чи вирішальними стали політичні рішення “згори”?..
Иии…ноді (як у словнику Б. Грінченка) важко що-небудь придумати.
І як існування особливого правила – коли Люблинський католицький університет присвоює президентові України Вікторові Ющенку звання Почесного доктора, або він сам визнає когось героєм України, тоді певна група людей під проводом одного відомого священика мусить вистроїтися в хор українофобів. Ну що ж, хобі бувають різні, але, якщо хтось любить екстремальні, то, кажуть люди, “безкресно” більшу дозу адреналіну дають стрибки з банджі…
Ї як їжак, а дехто вважає, що його перебування в складі, де зберігаються презервативи, – це добрий спосіб для підвищення натурального приросту населення. Проте й досі не відомо, чим можна проколоти українську байдужість щодо самосвідомості? Однак відповідь шукати варто, бо вже 2011 р., під час перепису населення, рахівники знову проілюструють цифрами наш кількісний стан у Польщі. Процес скочування вниз ми до того часу не затримаємо, проте аґітаційно- інформаційна акція не зашкодить. Аби пізніше не виявилося, що як заплануємо їхати назад у Бескиди всі одночасно, то потрібно нам буде значно менше вагонів…
Й як йойкання навколо Сагриня або чи серіал під назвою “Сагринь-сторі” матиме завершення? Пам’ятник, встановлений жителям села Сагриня, убитим 1944 р. польською самообороною, “відкривається” з кожним приїздом президента України до Польщі. Незабаром повинен податися туди й новий голова держави, і, може, якраз він матиме з собою якийсь відкривач для місць української пам’яті?
К як колективна відповідальність. Якщо Пані, Пан і я не будемо цікавитися тим своїм добром, яке залишилося на рідних землях, то й надалі будуть руйнуватися визнані нікому не потрібними т.зв. “болестрашицькі церкви”.
М як Мокрий Володимир та створений професором у Кракові вже понад 20 років тому Фонд святого Володимира. Може, подібне позитивне враження, як приміщені там музей, видавництво, книгарня, галерея чи кафе-ресторан, робитиме колись і перемиський НД? Адже будинок, де сьогодні знаходиться краківський фонд, також був колись у маловтішному стані.
Н як “недобачально-добачальна” норма – члени ОУП спостерегли (слава за пильність!), що в ряди організації не рветься молодь. Тема є актуальною протягом кількох з’їздів організації, а на цьогорічному, власне, збагатилася додатковим зауваженням пасивних позицій цієї ж молоді. Проте сама молодь, зовсім навпаки, – якраз недобачає… в ОУП партнера, який пропонував би їй співпрацю або працю у своїх структурах.
О як опозиція – влітку здійснювався польсько-український проект “Міська гра”, під час якого діти через гру познайомилися з діяльністю опозиції 80-х років в обох країнах. Це – нова формула навчання історії. У нас опозицією до різноманітних фестивалів, концертів та оглядів є, наприклад, етнографічні курси, які відбуваються десь далеко в горах. Цікаво, але, мабуть, трішки малувато.
П як парадокс, бо чим же, як не виступом проти тверезого глузду є ситуація, коли в черзі за званням “власника Народного дому” стоять дві українські організації в Польщі? А може, вони таки разом: бо ж принаймні в переносному значенні спадкоємець власне один – українська громада.
Р як Ружанський Юзеф, директор Департаменту віросповідань і національних та етнічних меншин у МВСіА, разом із його запевненням про докладання всіляких зусиль для дотримання термінів виплачування грошей на діяльність нацменшинних організацій. Аж не віриться, однак зусилля дійсно виглядають так, мов хтось їх доклав…
С як самокритика – колись була на порядку денному, а нині вона як перлинка на сторінках “Нашого слова”. Своїм характером заохочує до критики зовнішньої, при чому хочеться вірити, що голоси у справі не доженуть за кількістю та якістю серіали “Клан” чи “Рабиня Ізаура”.
Т як тотальне непорозуміння навколо двомовних таблиць у деяких підляських селах. Самі мовознавці підтверджують, що там “мова їх жителів не має нічого спільного з білоруською мовою чи такою ж говіркою… бо це чиста українська”. Мовознавці мовознавцями, а таблиці показують, що білоруський маркетинґ у реґіоні все ж стоїть на вищому і більш пристойному рівні…
У як уфф… два десятиліття минуло, тому в ОУП час на ювілей! Усі схеми повинні розглянути конструктивно, у відповідній для підсумків поетиці та за належним механізмом. Можливо, вирішать дилему зі склянкою, а точніше – з її напівпорожністю, чи щораз більш позитивним наповненням до половини. Про результати, мабуть, можна буде довідатися в наступних числах тижневика.
Ф як файна справа з заголовком “Східне партнерство” – це мільйони євро, за які хтось інший буде вводити, зокрема, Україну в зону стандартів Європейського Союзу.
Х як хвиля “фашистських” (sic!) символів на українських заходах. Після лемківської ватри в Ждині священик Тадеуш Ісакович Залеський подав до краківської прокуратури повідомлення про скоєння злочину, який полягає на “пропаґуванні фашистських ідеалів Степана Бандери та УПА”. Проте поки що польський закон не забороняє носити футболок із надрукованим на них портретом Бандери чи червоно чорним прапором.
Ц як “цо моґом мнєйшосьці” – дослідження показують, що польське суспільство сильніше любить свої нацменшини, при чому найбільше тоді, коли вони танцюють і співають. На жаль, лібералізм закінчується, коли мова йде про представників нацменшин у громадському житті чи двомовні назви місцевостей. Ну що ж – демократію не так легко зразу вивчити.
ь – в українській абетці немає знаку жартівливості, тому власне цей найкраще підходить до визначення характеру всього вище і нижче написаного.
Ш як “штири” українські ліцеї в Польщі та статистика, яка показує, що загальна кількість учнів постійно зменшується. Але в інших школах, які реґулярно завойовують чільні місця в рейтинґах, радше не зменшується, тому правильний напрямок видно навіть неозброєним оком.
Щ як “Ще не вмерла Україна”. І цього тримаймося!
Ю посварилися й скомпрометувалися, тому…
Я перемогло. Незабаром ми повинні побачити, як позначаться ці факти на нашому функціонуванні. Перший Ю відвідав нас і якось-то навіть підтримував, друга Ю нещодавно багато наобіцяла й затихла, а Я надалі залишається з відкритим рахунком…
“Наше слово” №8, 21 лютого 2010 року {moscomment}
