Тадей Конадор ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №45, 2013-11-10

Susanna, Kraków 2013
Скільки разів можна вигравати конкурс? Українці в телепередачі «Must be the Music» показали, що нема їм рівних. Ольштинський «Еней» заслужив уже платинову платівку — такого дебюту на польській естрадній сцені давно вже не бачили. Лігницький «ЛемОн» здобуває рекорди популярності і кілька його пісень швидко стали хітами. В цьому телешоу багато українців захопили своїми талантами, проте в пам’яті глядачів надовго залишиться надзвичайне виконання пісні «Tańczące Eurydyki» з репертуару Анни Ґерман, яку виспівала сянічанка Сусанна Яра-Малецька, а не виграла вона цього конкурсу, мабуть, тільки тому, що продюсери побоялися української домінації.
Однак Сусанна зовсім не дебютантка. Можна навіть сказати, що вона народилася в музиці. Її батьки — чудові дириґенти церковних хорів, отож мала вона від кого брати музичну освіту. А співала дівчина від наймолодших років: спочатку в дитячому ансамблі «Сянічок», а потім багато років у відомому «Відимо». Водночас почала писати й компонувати, записувала свої ідеї, збирала музикантів. Наслідком такої праці стала платівка «Весна, весна», яку Сусанна щойно видала.
В цьому альбомі почуємо, як артистка відчуває народну музику, який вплив ця музика має на її власну творчість. А різноманітність велика, бо, за словами самої вокалістки, народну музику можна інтерпретувати на різні способи, є вона джерелом натхнення. На платівці в пісні «Полюбила я Стефана» знайдемо приклад турбофольку, який народився на Балканах у 80-х рр., а навіть наближується тут до стилю диско. Грається просто, наближеним до народних музик способом, з незначними тільки змінами ритму чи мелодії. Але поруч уміщена теж титульна «Весна, весна» – твір з джазовими елементами, чудовим фортепіанним соло, яке заграв Павло Гараньчик.

Знайдемо тут і різноманітний підхід до способу співання: від простого, так званого «білого» голосу, що нагадує вокал Ніни Матвієнко з леґендарного київського тріо «Золоті ключі», через гострий, ніби стиснутим горлом співаний (поширений у багатьох реґіонах України, а особливо улюблений відомим київським гуртом «ДахаБраха»), аж до оперного колоратурного сопрано. Вплив згаданих попередньо двох гуртів дуже помітний у всьому альбомі. Вокально звучить подібно до «Золотих ключів» з додатком високого голосу й імпровізації. Відразу зазначу, що таке порівняння – це не закид, бо Сусанна надає творам ориґінальне, неповторне звучання.
Проте слід відзначити й дуже важливу роль музикантів, особливо Дем’яна Трохановського. Син леґендарного вже Петра Трохановського — співзасновника «Лемковини», співака й великого лемківського поета, успадкував від батька музичний талант. Чудовий акордеоніст і ще кращий контрабасист, тут уміє створити настрій цілого твору (послухайте, для прикладу, «Їду собі») енергійним, джазовим басом, а в іншому заграти дуже просто. Бо простота в музичній грі, а водночас творення настрою, видобування звуків без надмірних оздоб, щоб не заважати солістці — це стиль усього ансамблю. Особливо це помітно в пісні «Летіла зозуля», де вокал поєднується зі звучанням музичних інструментів у такий спосіб, що надає творові містичності. Є тут і чудова, розбудована вокально пісня «Динь, динь», де голос супроводжується делікатним ритмом ударних інструментів у виконанні Шимона Пйотровського, який таким чином створює цілу атмосферу твору.
Поєднання в альбомі творів народних і авторських самої артистки не перешкоджає під час прослуховування, а навпаки – допомагає, бо створює, незважаючи на таку різноманітність, одне ціле. І не розчарується нею любитель народної музики, ані той, кому більше до вподоби сучасне естрадне виконання.
Охочих придбати платівку прошу звертатися: susanna.com.pl@gmail.com або у вигляді мп3 на http://www.susanna.com.pl/pl/multimedia/muzyka .

Поділитися: