Анна Вінницька ■ КУЛЬТУРА ■ №28, 2013-07-14
«Мене захопив світ української ікони ще під час навчання у Львівському коледжі декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Труша», – пише про себе львівський митець Данило Мовчан, який 11 червня мав персональну виставку в археологічно-історично-му музеї у Старґарді-Щецинському. Твори художника містяться в церквах та приватних колекціях України, Білорусі, Польщі, Німеччини, Канади і США. Минулого року Д. Мовчан перебував у Вроцлаві в рамках стипендіальної програми міністра культури Польщі «Gaude Polonia» для молодих митців і перекладачів.
Натхнення Данило Мовчан черпає з давнього сакрального мистецтва (галицька ікона XIV–XV ст.), але в його творах відображено також розмаїття малярства XX–XXI ст. Д. Мовчан схрещує традицію з сучасністю, бо, як каже, ікона завжди змінювалася, тому і в сакральному мистецтві мусить бути відчутний дух XXI ст.
– Коли 13 років тому в каплиці семінарії в Люблині я вперше побачив ікони Юрія Новосільського, то зразу ними захопився. Я зрозумів, в якому напрямку можна податись, коли йдеться про писання ікон. Проте я спираюся насамперед на західноукраїнські ікони, з яких теж багато черпав Ю. Новосільський. Можемо тоді говорити про спільні інспірації, – зізнається Д. Мовчан.
«Маєстатичні фігури на моїх творах відображають, швидше, внутрішню утробу, преображене буття. Нерухомі образи висловлюють Божий спокій і понадреальне життя. Гадаю, що процес створення святого образу – це своєрідна молитва», – пише про себе митець на одній з веб-сторінок. І саме ця «молитва ікон» розпочала Дні української культури (ДУК) у Старґарді-Щецинському «Sacrum i Profanum» (15–16 червня).
– Ми зібралися тут, бо хочемо побачити щось глибше. А побачити глибше можемо саме завдяки іконі. Ікона – це немовби вікно, через яке можемо дивитися вглибину, через яку видно мету, до якої прямуємо. Це вікно особливо потрібне сьогодні, коли живемо в комерціалізованому світі. Ікона має нам допомагати в обранні власних пріоритетів, – відкриваючи виставку, сказала Івона Марцишак, голова гуртка ОУП у Старґарді-Щецинському і водночас організатор ДУК.
Не випадково цьогорічні ДУК у Старґарді-Щецинському проходили під назвою «Sacrum i Profanum». Організаторам ішлося про те, щоби під час днів не представлялася виключно пісня, тобто profanum, але щоб наявною була також сфера sacrum. Звідси задум показати ікони. Тут треба запримітити, що справжньої виставки ікон у Старґарді-Щецинському не було понад 10 років. Однак ікони презентувалися чи то у греко-католицькій, чи православній церквах, у місті організовано також майстер-класи іконописання.
– Те, що нині відбувається у Старґарді-Щецинському у сфері презентації української культури, – це вияв активності української громади, з чого тільки радіти. Тішимося, що місцевий гурток ОУП активно працює, а наслідком цієї праці є щораз багатші Дні української культури, – каже віце-мер міста Рафал Зайонц. – Пам’ятаю часи, коли в рамках ДУК улаштовували виключно концерт, до того ж у закритому залі, натомість сьогоднішнє свято – це великий культурний захід, організований на повітрі, який уведено вже в календар культурних заходів міста. До цього проводяться супровідні заходи, як-от виставка ікон. Тепер у нашому місті маємо справжні Дні української культури, – не вкриває задоволення Р. Зайонц. Йому виставка дуже сподобалася. Насамперед тим, що відвідувачі побачили справжню ікону, яку можна зустріти в церкві: а не кожен туди заходить.
Учасники ДУК мали теж нагоду оглянути фотографії Григорія Пристая «Простір ікони», послухати духовну музику у виконанні щецинського камерного хору та пісні групи «Білого берега». Усе – прикрашене українським рукоділлям, іконами, а також реґіональною кухнею. ■
