(ак-б) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №45, 2012-11-04
Михай Лесів, «Recensio», Перемишль, 2012, 388 с.
Товариство «Український народний дім» у Перемишлі опублікувало збірку рецензій проф. Михайла Лесева. Сама книжка називається «Recensio», а в підзаголовку несе чітку інформацію щодо свого змісту – «Про прочитані книжки і їх авторів». Збірка видана у твердій обкладинці, на високоякісному папері, з чесно зробленими бібліографією і покажчиком імен творців та заголовків творів, названих у текстах.
Видання відкриває передмова Марка Мельника, яка передусім малює науковий і творчий портрет рецензента, а наголос у ній поставлено на польсько-українські елементи його життя: «Видається, що професор Михайло Лесів – це людина насамперед польсько-українського пограниччя, яке практично не існує. Він є одним з небагатьох, хто поєднує в собі найліпші традиції цього специфічного регіону Європи», – пише М. Мельник. І фактично, коли переглядаємо дальшу частину збірки, бачимо, що майже в кожному заголовку рецензії виступає прикметник «український» або «лемківський», оскільки критичне зацікавлення автора зосереджується саме на темах, тісно пов’язаних з проблематикою прикордоння в розумінні широких інтелектуальних зв’язків і взаємовпливів.
М. Лесів сам є автором книжок і підручників з мовознавства, у тому числі відомої всім учням українських шкіл у Польщі та всім першокурсникам усіх польських україністик «Шкільної граматики української мови» з великою літерою «Ї» на обкладинці. Це дає йому можливість професійно аналізувати писане слово інших публіцистів, а також добре око на підбір тем для обговорення.
Збірка поділена на дві частини: «Про прочитані книжки» і «Про авторів». Першим у виданні надруковано текст рецензії М. Лесева на «Гомін» – антологію української літератури в Польській Народній Республіці (1964 р.), у якій він дуже детально аналізує всі тексти, а як видатний мовознавець, очевидно, зупиняється на питанні говірок, якими користуються їхні автори. М. Лесева цікавлять, зрештою, різні аспекти українства у Польщі. Поруч таких заголовків, як «Лемківська говірка в художній літературі», є «Монографія про українців у сучасній Польщі», в якій на перший план виходить історично-суспільна проблематика, чи «Релігійні твори Інокентія Винницького (перемиського владики кінця ХVII ст.)» з виразно церковним забарвленням.
Друга частина – це монографічні тексти, присвяченні конкретним літераторам, зокрема Ірені Тшасковській, Степанові Сидоруку чи Василеві Альбінчуку (як поетові).
Для тих, кому не байдужа історія українців у Польщі, стан їхньої культури, розвиток літератури і мовне питання, збірка рецензій М. Лесева може бути неоціненним джерелом знань.
