М.Т. ■ ПОДІЇ ■ №4, 2017-01-22
Різдво Христове – це, у першу чергу, свято добра, миру і милосердя. Незважаючи на те, що Різдво – день сімейний, дуже важливо в цей час допомагати тим, що потребують підтримки, особливо тим, хто з різних причин позбавлений цього свята.
У цьому контексті особливої уваги і допомоги в цей час потребує наша своєрідна берегиня українського національного духу в Перемишлі – НАРОДНИЙ ДІМ. Більшість святкових подій над Сяном відбувається саме в перемиському довкіллі Народного дому.
Традиції святкування Різдва у Перемишлі
У час Різдва наші діти й молодь готують святкові прикраси, печуть пряники (пєрнікі) на різних майстер-класах у монахині с. Оксани Ващур, з п. Марійкою Мричко зі соломи виплітають дідухи та соломкові прикраси. Коли все готове, відкривають у парафіяльному кафе різдвяний ярмарок.Чого тут тільки нема! Мабуть, є все, що потрібно до святкового столу. Тут сіно і солома, вишиванка і свічка, мак і горіхи, мед від п. Степана і колядки на дисках від «Крайки». Все це можна купити і виторгувати на благородну ціль. У приміщеннях Народного дому та школи всі вивчають нові колядки і щедрівки. Дириґенти і співаки проводять репетиції та засвоюють нові тексти, записані в бабусь, дідусів і старожилів рідного краю: Надсяння, Лемківщини, Бойківщини, Любачівщини та Холмщини. Перемишль гуртує всіх і запрошує.Тут, над Сяном, коляди звучать своєрідно, а дзвін Іван несе їх у Карпати і над Чорне море.
Святий вечір
Після наведення домашніх порядків перемишляни готують дванадцять святкових страв на честь дванадцяти апостолів. І тут різноманіття страв і смаків – від Холма по Криницю. Головною і ритуальною різдвяною стравою є кутя, тобто пшенична або ячмінна каша, змішана з маком, медом, родзинками і горіхами. Також на столі обов’язково має стояти узвар.
Під час трапези за столом ні в якому разі не можна лаятися, сперечатись і лихословити. На Різдво всі члени родини мусять бути вдома, діти повинні допомагати старшим у святкових приготуваннях. На почесному місці у домі повинен стояти дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп, який символізує урожай, добробут, багатство, дух предків та оберіг роду. Вважають, що присутність дідуха в домі приносить гарний настрій, затишок і святкову атмосферу.
Важлива й незмінна традиція на Різдво у Перемишлі – це колядування. По вулицях і будинках колядники ходять, починаючи зі Святого вечора або першого дня Різдва. Часто вони носять із собою велику зірку, закріплену на палиці та покриту позолоченим папером. Така зірка символізує Віфлеємську, що ознаменувала народження Ісуса Христа.
Цього року були побоювання про безпеку дітей і молоді, тому дорослі також пішли з колядою в місто. Цю групу очолив голова Комітету відбудови Народного дому Андрій Комар з дружиною Богуславою і дочкою Ксенею, родина Леськових з дочкою Мариною, Аня та Оля Стабішевські, Іван Фіцак і Тетяна Наконечна. З цієї нагоди написали колядку про Перемишль:
Ісус маленький, Ісус маленький
рученьки підносить:
Боже всемогутній, перемишлянам
дай добра, що просять.
Із Вефлеєму добра новина
Сяном пливе до нас,
Добрії люди, граймо, співаймо!
Для Народного дому гроші збираймо!
Христос родився, Бог воплотився…
Славімо Його!…
Заходячи у двір або будинок, молодь і дітлахи просять дозволу заколядувати, а коли господарі погоджуються, колядники починають співати вітальні пісні-колядки, а також розігрувати жартівливі сценки. Найчастіше в таких піснях оспівують господаря і господиню, звучать побажання щастя, здоров’я та достатку. По закінченні співу господарі дають колядникам солодощі або гроші.
Видно, наші колядники гарно колядували, тому гарні гроші зібрали на ремонт Народного дому, бо ж 4000 зл. Дякуємо колядникам та УСІМ, хто їх приймав.
Молодь і діти колядували також на Стипендіальний фонд ім. Ярослави Поповської, а випускники (матуристи) – на стоднівку.
Учні І класу гімназії записали й вивчили колядку і віншування з села Гути-Порубів, яка цікава тим, що раніше її співали дідусі і бабусі, колишні мешканці прекрасного цього села над Сяном. Вона унікальна й тим, що одну строфу співається українською, а наступну – польською мовою поперемінно.
Давнім різдвяним звичаєм є вертеп (пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений у скриньці, у якому показували цілі вистави на тему Різдва). На жаль, наші майстри відійшли вже у вічність, а в молодших нема терпеливості й часу на виготовлення лялькового вертепу, але є надія, що ми його колись відбудуємо в Перемишлі, як це робив Мирон Даньчак.
Варто зазначити, що традиції святкування Різдва в Перемишлі не обме-жуються лише до дітей і молоді. Широку популярність у нашому місті завойовує і живий вертеп, у якому ролі різних персонажів виконують живі люди – достойні перемишляни, члени нашої громади, активісти всіх культурних товариств. Однак найбільше тішить те, що до цього різдвяного дійства приєднується дитячий садочок, основна школа, гімназія і ліцей.Таким чином, колядують три, а то й чотири покоління. ■
