Інтернет уже на добре увійшов в наше життя і став повсякденним робочим знаряддям, джерелом знань та розваг. А нещодавно став предметом активного обговорення цілим суспільством завдяки угоді АСТА. Цей міжнародний документ мав стати основою для боротьби з підробленими товарами (ліки, електротехніка, одяг тощо) і захищати інтелектуальну власність – також в Інтернеті.
Згаданий документ підписала Польща наприкінці січня, проте це лише підбурило ще більше інтернавтів до протестів. Серед основних закидів вони називають відсутність громадських консультацій щодо угоди, нечіткість її положень, надто строгі санкції за порушення та багато іншого.

Протестувальники відзначають також, що угода обмежить свободу користування світовою мережею, введе цензуру. Дозволить теж приватним суб’єктам (а не лише поліції чи державній адміністрації) отримувати наші персональні дані, а їхній захист сьогодні ґарантує законодавство.
Одним із запальних пунктів є також питання, чи після прийняття АСТА скачування фільмів чи музики з мережі стане нелеґальним. Варто пам’ятати, що певні вреґулювання у цій сфері вже існують. Повністю забороняється скачувати комп’ютерні програми, хіба що їхній творець відмовився від авторських прав або пропонується безкоштовна версія. До фільмів, книжок чи музики має застосування термін – “дозволено для особистого використання”. Отже, коли такі файли завантажуємо на свій комп’ютер і використовуємо лише для власних потреб або у вузькому колі знайомих, то в такому разі жодне порушення не має місця. Звичайно, дискусійним залишається термін – “коло близьких осіб”, бо для одних це означає сестру чи брата, а для інших – 5 тис. знайомих в соціальній мережі. Попри деяку невизначеність, порушенням напевно буде копіювання з Інтернету фільму чи музики і розповсюджування їх з комерційною метою, коли авторські права на них має хтось інший.
Зараз важко сказати, як у таких випадках діятиме угода АСТА, хоча можна сподіватися, що радикальних змін стосовно чинного законодавства у Польщі вона не принесе. Той, хто скачуватиме з Інтернету, наприклад, українську музику чи фільми, і на цьому не зароблятиме – не повинен нічого боятися. Увесь заколот навколо угоди АСТА – це чергова спроба вреґулювати стихійну мережу і вкласти її у правові рамки. Мають рацію ті, що побоюються обмеження свободи в Інтернеті, але й не безпідставними є арґументи про потребу більшого захисту прав інтелектуальної власності.
Для українців над Віслою більше значення, ніж угода АСТА, мають такі знаряддя, що дозволяють контролювати Інтернет і виловлювати в ньому прояви т.зв. мови ненависті. На жаль, саме з таким явищем надто часто маємо справу, а внаслідок цього підтримуються стереотипи і неґативне ставлення до нашої громади. Ненависницькі або щонайменше недоброзичливі коментарі майже завжди з’являються там, де в Інтернеті публікується якась стаття про українців або Україну. Варто пам’ятати: користувачі переконані, що в Інтернеті їхня анонімність захищена, тому можуть безкарно розповсюджувати ненависницькі погляди.
Проблему становить і те, що часто трапляються повідомлення, зміст яких є неправдивою маніпуляцією або розрахований на дешеву сенсаційність, що знову ж таки у поганому світлі ставить нашу громаду. Про останній приклад повідомила люблинська “Gazeta Wyborcza” наприкінці січня. Предметна стаття описує протест кресових середовищ, яким заважає один бар у Замості, що спеціалізується на українській кухні. Властиво не стільки сам бар, скільки розміщений у ньому тризуб та напис “Слава Україні”. Кресов’яни вимагають від мера Замостя “сприяти в усуненні української символіки з бару”, відзначаючи, що тризуб завжди асоціюватиметься їм з “вилами, якими вбивали поляків”. Абсурдність подібних закидів є очевидною, проте і так в Інтернеті розлилося море докорів на адресу українців.
Варто ознайомитися з результатами опитування, поміщеними в “GW” біля статті про бар “Слава”. Виникає з нього, що аж 62% опитаних мають подібну до кресов’ян думку – їх також ображає тризуб та “Слава Україні” (протилежну оцінку підтримало лише 33% респондентів). На такий результат напевно мав вплив спосіб подання інформації: не було жодної спроби пояснення, що тризуб – це ніякі не вила, а національна символіка – т.зв. “малий герб” сусідньої держави. Додатково “GW” проілюструвала статтю вояками в однострої УПА та червоно-чорним прапором армії. Що це має спільного з “козацькою піцою” чи салом, які подає бар “Слава” у Замості? Нічого, зате сильно підігріло настрої читачів, унаслідок чого появилися під статтею наступні коментарі: “Протест підтримую. Хай українці в Польщі належно вшановують жертви УПА. Якщо ні, то геть в Україну і там відкривати бізнеси”.
Більш-менш у той самий час на одному з лігницьких порталів – www.lca.pl – можна було почитати, що Польща добре зробила, проводячи акцію “Вісла”, а виселені в її рамках лемки отримали кращі умови життя. Крім цього, лемкам запропонували їхати геть із міста – на Лемківщину: “Стоп хатам, бо українці мордували поляків. Лемки говорять про акцію “Вісла”. Добре, що Польща її зробила. Повинна була ще палити хати, бо це народ, жорстокіший за німців”, – написав користувач “rozek”. А з’явилося це все тоді, коли на згаданому порталі розміщено матеріали, у яких представники лемківського середовища розповідають про плани перенесення до міста ориґінальної лемківської хати, що має бути складовою відзначення цьогорічної річниці акції “Вісла”.
А тепер короткий підсумок. Добре було б, якби під час гарячих дискусій навколо АСТА і свободи у світовій мережі інтернавти не забували, що дану їм свободу люди використовують на різні способи і не завжди з доброю метою. Наведені вище два приклади показують, як безкарно розповсюджується хвиля ненависті. Коли взяти до уваги факт, що Інтернет усе частіше стає основним джерелом інформації, зокрема, для молодих людей, то проблема дійсно виявляється серйозною.

“Наше слово” №8, 19 лютого 2012 року {moscomment}