Андрій Шептицький ■ ПОГЛЯДИ ■ №36, 2014-09-07
На 23 році самостійності України нам треба ще раз боротися за незалежність. Чому так сталося? Чому за ці роки Україна не стала «зеленим островом» на мапі Європи у кризі, як сусідня Польща?
Звичайно, можна згадувати історію: Переяслав, Батурин, Валуєвський циркуляр, Голодомор, Євгена Коновальця, Василя Стуса та інші жертви радянського терору.
Треба говорити про відповідальність Росії, яка зламала всі свої зобов’язання, прийняті в рамках ООН, ОБСЄ, СНД та двосторонніх договорів з Україною. Анексія Криму, конфлікт на Донеччині – це безпрецедентні виклики для європейської безпеки. Проект Росії Путіна – «диктатура завдяки прибуткам з експорту газу» – вже не працює. Російська економіка у кризі, тому Владиміру Владиміровичу потрібний новий інструмент, щоб не втратити підтримки суспільства – нова імперія, першою жертвою якої стала Україна.
Українці також винуваті. За ці 23 роки вони не зуміли побудувати справжню міцну державу та справжню міцну націю. Політичні еліти України не підтримали однозначно проєвропейського вектора розвитку країни. Вони намагалися продовжувати співпрацю з Росією, думаючи про свої особисті користі. Українська економіка залишилася не реформована та залежна від російського газу. Українці дивилися російське телебачення, читали російськомовні газети. Галичани неґативно сприйняли жителів Донеччини, а донеччани – галичан. Україна дозволила, щоб на її території залишився російський Чорноморський флот та відмовилася від членства у НАТО. «Маємо, що маємо», як колись сказав Леонід Кравчук.
Що зараз потрібно робити, щоб захистити Україну, щоб захистити рідну хату? Зрозуміло, що є мілітарна загроза. Українській армії потрібна фінансова підтримка. У Польщі з’явилися різні ініціативи, що дозволяють здобути кошти на цю ціль. Українській армії потрібна також безпосередня допомога.
Війна з Росією – це не все. Боротьба за незалежність йде на багатьох рівнях. У жовтні в Україні відбудуться парламентські вибори. Голосуючи, треба думати не тільки про те, як той або інший політик відноситься до Росії, але також про те, чи це чесна людина, чи він вміє професійно та ефективно управляти країною.
Кожному треба особисто боротися з проблемами української економіки – корупцією, тіньовою економікою, надмірним енергоспоживанням. Хто дає хабарі, хто не платить податків, той нищить свою країну, той сприяє її залежності від Росії. Хто не зберігає енергії, той сприяє залежності від імпорту газу. Виходиш з кімнати – виключи світло!
Кожний українець відповідає за українську націю. Демографічна криза – це не політична проблема, а суспільна, загальнонаціональна. Це питання майбуття нації. Внутрішні поділи в Україні – арґумент для російської пропаґанди. Тому їх треба подолати. Треба, щоб всі українці від Львова до Донецька, від Чернігова до Одеси були один одному братом.
Слід захищати українську культуру, український культурний та інформаційний простір. Це не тільки проблема «русского языка». Завжди подумай, які фільми, які телесеріали ти дивишся, які газети ти читаєш, які веб-сторінки ти відвідуєш. Чи в сьогоднішніх умовах тобі треба вживати VKontakte або мати електронну пошту та mail.ru?
І останнє завдання. Кожний українець, особливо за кордоном, має бути справжнім послом своєї Батьківщини. Він має пам’ятати, що через нього, через його діяльність за кордоном оцінюють Україну. Він має не тільки гордитися Україною, але також так поводитися, щоб Україна могла ним гордитися. Він має бути прикладом для своїх сусідів, колеґ, друзів.
«Свободу не можна просто мати – її треба постійно утверджувати» (Іван-Павло ІІ). ■
