Павло Лоза ■ УКРАЇНА ■ №14, 2016-04-04
Кількість внутрішньопереміщених осіб в Україні – це сьогодні понад 953 тис. Віднаходять своє місце в суспільстві тільки ті, що вирішили розпочати нове життя. У цьому допомагає їм, зокрема, проект «Новий відлік», який діє як інкубатор бізнесу.
«Біженство – це починати заново»
Допомогти у віднайденні свого місця в суспільстві тим, кого війна змусила розпочинати життя від початку, це загальна справа всього громадянського суспільства. Сьогодні в Україні, а передусім у великих містах, діє кілька програм різного роду підтримки вимушено переміщених осіб. Це і психологічна, і гуманітарна, і освітня допомога. Останнім часом, як ініціатива міжнародних фундаторів, з’являються і проекти, спрямовані на підвищення бізнес-активності серед жителів Донбасу та Криму, які були змушені залишити свої домівки.
Один з проектів запрацював 2015 р. на Одещині, де сьогодні зареєстровано понад 30 тисяч переселенців. Це проект «Новий відлік», реалізований за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Програма повинна сприяти відкриттю й веденню власного бізнесу і допомагати у працевлаштуванні на місцях нинішнього проживання внутрішньопереселених. Функціонує вже майже рік. Тепер, крім Одеси, діє теж у Києві, Харкові та Львові.
У рамках проекту особи, які приступлять до неї, можуть одержати ґрант на реалізацію своїх ідей у розмірі 100 тис. гривень.
– Більшого успіху досягають ті, хто бере свою долю у власні руки. Сприймають те, що відбувається навколо, як своє, а не чуже. І тоді в них усе виходить, – наголошує соціолог і тренер програми Олександр Доброєр, який додає: – Люди мусять усвідомити собі, що біженство – це значить починати наново.
Самі переселенці, як зазначає соціолог, часто мають претензії, що, мовляв, «вони все втратили, а Одеса розважається».
– Люди звикли, що різноманітні фонди й організації надають їм реґулярну фінансову допомогу. Вони часто живуть з місяця на місяць. Тому інколи їм важко зрозуміти нашу ідею, – наголошує О. Доброєр.
ІТ-фахівець – таксистом
Протягом тривання проекту до тренерів вплинули 163 заявки від охочих взяти в ньому участь. Потім ці учасники проходили інтенсивний курс навчання у Громадській школі бізнесу. Після завершення курсу 52 особи захистили свої бізнес-плани. Більшість проектів спрямовані на надання послуг, а не на виробництво.
– Всі підприємці мали якусь свою унікальну ідею, хтось придумав мобільні кафе, хтось еко-ферми. Дехто бізнесом займається вперше, – розповідає тренер програми «Новий відлік».
Однією з таких ідей є, наприклад, ідея таксі для інвалідів, чим нині займається колишній менеджер та ІТфахівець з Донецька. Його таксі «Турбота» вже почало працювати, але для того, щоб повністю задовольнити запит на спеціалізований вид транспорту, необхідні місту хоча б чотири автомобілі – по одному на кожний район. Сьогодні приблизно 2000 одеситів – це люди, які стоять у черзі за інвалідними колясками, тому фірма має перспективи розвитку.
«Це потрібно навіть для того, щоб людям доїхати влітку на море, не кажучи про щоденні візити в лікарні чи супермаркеті. І всі в Одесі добре знали, що для міста такий транспорт потрібний, але чомусь роками нікому не хотілося його реалізувати, – говорить соціолог, на думку якого саме ініціативність притаманна людям, які мусять починати з нуля. – Ми ліниві тому, що людині, якій вигідно живеться, важко щось міняти».
Багато учасників проекту відкрили новий бізнес, пов’язаний з професією, яку добре знають. Але є теж такі, які починають займатися чимось уперше в житті. Таким чином, начальник відділу аґентства нерухомого майна з Макіївки тепер виробляє наповнювачі для туалетів для домашніх тварин, працівник одного з донецьких автоцентрів виготовляє натуральну ґранулу, яку продає у своїй інтернет-крамниці, а керівник відділу маркетинґу з Донецька продукує настільні ігри для дітей. Важливо, що випускники таких програм часто працевлаштовують на своїх новостворених підприємствах таких самих переселенців.
Крім допомоги для внутрішньопереселених громадян, передбачено розробляти схожі проекти для травмованих ветеранів АТО, які повертаються з війни. Як зізнається О. Доброєр, така допомога зараз потрібна всім.
Другий рік застою
– Багато внутрішньопереселених живе надією, що повернуться. Тому не хочуть запускати свого коріння і починати нове життя, – говорить соціолог, за оцінкою якого, цей стан стаґнації в них продовжується. – Минуло вже два роки, а багато людей надалі думає, що повернуться. Не знаю чи так буде, проте вже два роки життя тих людей стоїть у місці, – додає О. Доброєв.
За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій, з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до інших реґіонів України переселено понад 953 тисяч 381 особу. Отак з Донецької та Луганської областей переселено 932 тис. 445 осіб (за добу – 3 тис. 698 осіб) та з Автономної Республіки Крим і міста Севастополя 20 тис. 936 осіб (за добу – 5 осіб), з яких 160 тис. 831 дитина, 468 тис. 436 інвалідів та осіб похилого віку.
Найбільше внутрішньопереселених людей розміщено в Луганській (223 тис. 063 особи, з яких 17 тис. 603 дітей і 175 тис. 884 інвалідів та осіб похилого віку), в Харківській (191 тис. 748 осіб, з яких 22 тис. 293 дітей і 126 тис. 877 інвалідів та осіб похилого віку), в Донецькій (113 тис. 142 особи, з яких 23 тис. 202 дітей і 45 тис. 260 інвалідів та осіб похилого віку), Дніпропетровській (84 тис. 521 особа, з яких 15 тис. 870 дітей і 39 тис. 794 інваліди та люди похилого віку), Запорізькій (65 тис. 759 осіб, з яких 16 тис. 501 дитина і 20 тис. 055 інвалідів та осіб похилого віку), Київській (43 тис. 858 осіб, з яких 10 тис. 025 дітей і 1 тис. 636 інвалідів та осіб похилого віку) областях та в самій столиці (39 тис. 047 осіб, з яких 10 тис. 181 дитина і 6 тис. 102 інвалідів та осіб похилого віку).
Найменша кількість розселених – у Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Рівненській, Закарпатській та Волинській областях. ■
