Петро Тима ■ ПОДІЇ ■ 2010-10-06
Кількість місць у садочку, зовнішній вигляд місцевостей, тротуари, дороги, освіта, культура, охорона здоров’я тощо – справ, які вирішуватимуть від нашого імені обрані незабаром у місцевих виборах представники, багато. Діячі наших організацій укотре пригадують, що від виборів буде залежати і стан української громади в Польщі.
Голова Об’єднання лемків Стефан Гладик, депутат ради Горлицького повіту, до якої він знов балотуватиметься в листопаді, наголошує, що самоврядування – це найбільш відповідний рівень влади, де “найактивніше можемо говорити про своє, своїми голосами й через своїх людей”. Він особисто це довів хоча б нещодавнім опротестуванням ідеї встановлення пам’ятника у Висовій Казимежові Пулаському, якого поляки визнають героєм, а лемки запам’ятали як генерала армії, що в минулому жорстоко їх переслідувала. До успіхів своєї довголітньої праці як місцевого депутата Гладик зараховує доведення до призначення уповноваженого у справах меншин у Горлицькому старостві та спонукання місцевої влади опікуватися об’єктами придорожньої лемківської сакральної архітектури (хрести, каплички). Спільно зі своєю організацією Гладик також добився появи перших двомових таблиць місцевостей, де в записі використано лемківську говірку. Якщо міркувати над виникненням небезпеки в найближчому виборчому процесі, то С. Гладик однією з основних загроз називає т.зв. “поразку врожаю”. Йдеться про ситуацію, коли на виборах з’являється кілька наших кандидатів, а виборча арифметика показує, що шанси успіху має лише один чи два найсильніші.
– Бажаю мудрості в типуванні кандидатів – особливо якщо йдеться про їх кількість, – остерігає голова ОЛ.
Подібну проблему з імовірним розпорошенням голосів помічає на “своїй” території голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус. Він додає: українці нерідко стають об’єктом політичних розіграшів різних партій. Інша проблема – чи не найсуттєвіша: досить важко в нашій громаді знайти кандидатів у цих виборах:
– Думаю, що будуть балотуватися, намагаючись повторити успіх, ті, які в органах місцевої влади вже функціонують. Проте передбачаю, що далеко не всі, на жаль, будуть признаватися до українства. Кандидатів ми не можемо знайти в таких повітах, як Кентшин, Венґожево, Ґіжицько чи Ґолдап, де українців завжди було багато. Подібна ситуація склалася в околицях Ельблонґа, але вже краще в Оструді, – говорить С. Мігус про передвиборчу дійсність на Вармії та Мазурах, додаючи, що офіційно до ОУП звернулася лише Громадянська платформа, яка запропонувала нашим кандидатам місця в списках до сеймику воєвідства. За словами С. Мігуса, годі сподіватися, що після муніципальних виборів до місцевої влади прийде стільки людей, що вони будуть мати якийсь вирішальний голос – проте важливо, щоб 1-2 наші представники все ж потрапили до сеймику.
– Якщо їх не буде, то ніхто не зможе на високому місцевому рівні висловити думку нашої громади, як успішно робив це в нашому сеймику теперішній депутат Сейму РП Мирон Сич, – продовжує міркування С. Мігус.
А справ для вирішення чимало: першочергова – це створення осередків української культури, які будуть підлягати реґіональній владі.
– Ми якраз активно втягнулися у створення української школи (садочок, початкова, гімназія) в Ольштині, а без підтримки міської ради важко буде щось вибороти. На даний момент ми подали заяву, маємо близько 50 заявок від батьків, але інші батьки чекають на більше конкретів. Коло закривається, бо без відповідних рішень не можна дальше просувати справу, – каже Мігус про чергову конкретну річ, яку незабаром буде вирішувати власне самоврядна гілка влади. Хід справ щодо створення школи в Ольштині по суті має значення для всього воєвідства, бо вирішення їх у столиці реґіону може дати поштовх для подібних розв’язок в інших місцевостях. За словами С. Мігуса, відповідна кількість дітей, зокрема в Кентшині, є, але успіх буде залежати від того, чи ми постараємося, щоб у відповідних органах були наші люди, які лобіюватимуть наші інтереси.
У цьогорічних самоврядних виборах Союз українців Підляшшя, про що говорить голова організації Андрій Артемюк, матиме своїх кандидатів у списках Союзу лівих демократичних сил – з кожного списку будуть балотуватися 2-3 людей, які є або членами СУП, або його перевіреними прихильниками. В оцінці Артемюка, “своїх людей” – у прямому й переносному значенні – просто необхідно мати на самоврядному рівні влади. Не йдеться лише про такі очевидні питання, як сприяння фінансуванню діяльності організації – від рішень таких людей залежить зокрема те, чи буде створена врешті решт українська школа в Більську- Підляському, що дозволить не втратити капіталу, яким є більше сотні дітей, котрі навчаються в місцевому садочку та пункті навчання української мови. Таких людей, за словами голови СУП, також треба мати для того, щоб чинити опір часто необґрунтованій білорусифікації (з чим перебільшують деякі місцеві органи влади, зокрема, у питанні про допоміжну мову в установах чи подвійні назви місцевостей). Інші справи – як відстоювана теперішнім депутатом міської ради і заступником СУП Марією Рижик – це, наприклад, заходи у справі надання одному з нових перехресть імені українського князя Ярослава Мудрого.
– Деякі з цих питань мають, можливо, суто символічний характер, але їх треба пильнувати, бо вони свідчать про нашу присутність, прагнення та потреби, – підсумовує Артемюк.
“Наше слово” №41, 10 жовтня 2010 року {moscomment}
