Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №36, 2014-09-07
У невеличкому селі Білиці 23 серпня відбулося освячення храму Преображення Господнього, який тут побудовано всього за два роки! Церковну врочистість святкували разом з Днем Незалежності України.
Задум про власний храм виношувався в Білиці протягом 10 років, тобто з того часу, коли тут засновано окрему парафію (досі богослужіння правилися в каплиці, яка тимчасово містилася в хаті Марії і Тадея Добрянських). Раніше мешканці цього села належали до парафії в Білому Борі, а згодом – у Мендзибожі.
«Для місцевої парафії це дуже важливий день, оскільки сталася найважливіша подія в житті цієї спільноти – освячено новопобудований храм. Коли 10 років тому в селі з’явилася можливість відправляти богослужіння, то серед парафіян відразу народилося бажання побудувати в селі власну святиню», – говорить парох о. Петро Баран. До парафії Преображення Господнього в Білиці належать також села Димінок, Джоново, Радзево і Сверщево. Усіх парафіян коло 90 осіб. «Місцева парафія з надією дивиться у своє майбутнє», – підкреслює о. П. Баран. (Інтерв’ю з о. П. Бараном читайте в «НС» № 33)
«Серед лісів побудовано храм, його завершує золотий купол. це свідоцтво того, що тут живе божий народ. Сьогодні, коли минає 25 років від офіційного визнання державою Греко-католицької церкви та близько 70-ти років від Акції „Вісла”, тут побудовано святиню. Це свідчення того, що члени цієї парафії живуть духовним християнським життям, залишеним їм у спадок батьками (…). Сьогодні Білиця прикрашена не лише синьо-жовтими прапорами, а, насамперед, великою любов’ю до Бога, яка дозволила збудувати цей храм», – сказав під час проповіді Вроцлавсько-Ґданський владика Володимир Ющак, який освятив храм. Дійсно, у селі та навколишніх місцевостях відчувається дуже міцна прив’язаність людей до церкви та України. «Ми продовжуємо історію нашого буття на новому поселенні. від сьогодні матимемо можливість плекати в нашій святині традиції, привезені нашими батьками сюди з Рідних земель. Хоч ми тепер на чужині, та саме завдяки Церкві розвивається українська духовність і культура», – наголосила Софія Лайкош, вітаючи владику.
«Ті, кого тут переселено, насамперед відзначалися великою вірою, яка їх тримала та кріпила. Саме глибока віра переселенців є фундаментом цієї церкви. Без цієї віри не було б сьогоднішнього свята», – підкреслив о. Іван Лайкіш, виходець із цього села. З Білиці також родом і о. Богдан Вінницький, і о. Мирослав Драпала, і о. Павло Добрянський.
«У цій маленькій місцевості, яка виховала кількох священиків, маєте великий скарб – святе місце. Коли будете дивитися на це місце, пам’ятайте і повторюйте слова Якова зі Старого Завіту: „тут є Дім Божий. Тут є святе місце…”», – cказав владика. Він привітав пароха та парафіян зі своєрідним подвигом – побудовою за дуже короткий час церкви. Цим фактом були захоплені більшість учасників свята.
«Вітаю о. П. Барана. Він відважився з такою невеличкою групою людей взятися до великої справи. Я навіть не мав змоги простежити всі зміни, які відбувалися на будові, оскільки все проходило дуже швидко», – говорив о. І. Лайкіш. Він подарував парафії чашу. У білицькій церкві сучасність схрещується з історією: тут літургічне обладнання з білобірської каплиці, а саме престол, кивот і свічники, які були виготовлені ще в 50-ті роки. Церква символічно поєднує вірян також з рідними землями, оскільки під час освячення у престол вмуровано мощі блаженного Йосафата Коциловського, єпископа Перемиської єпархії УГКЦ.
Побудований храм – це спільне діло різних людей – не лише парафіян, а й приятелів села; українців і поляків, влади міста і ґміни Білий Бір, а також адміністративних інституцій лісів, яким о. П. Баран дякував під час освячення церкви. Особливу подяку парох висловив владиці Володимирові за те, що він 10 років тому вирішив відкрити в селі парафію, бо саме це дало початок сьогоднішній події. Подякував отець також архітекторові Томашеві Брейдаку, який, крім білицької церкви, запроектував ще церкви в Мендзибожі та Старґарді-Щецинському.
«Парафразуючи слова одного філософа, життя нам не дане, а задане. І це завдання парафія в Білиці виконала досконало», – сказав архітектор Т. Брейдак. Він подякував парафіянам за довіру й допомогу під час реалізації проекту.
Після освячення храму на прицерковній площі в присутності кількох сотень гостей на згадку про церемонію посаджено дуб, а в пам’ять про загиблих в Україні за останні місяці – калину.
Цього року у Вроцлавсько-Ґданській єпархії це вже друге освячення храму. Раніше освячено церкву в Любині, а перед нами ще освячення храмів у Мендзибожі, Щецинку та Старґарді-Щецинському. ■
