Юрій Атаманюк ■ УКРАЇНА ■ 2010-01-05
{mosimage}
Поки Україна була бездержавною, релігія переслідувалася, насаджувався атеїзм, а святий Миколай не мав своєї домівки. Проте й так розносив таємно дітям подарунки, даруючи їм радість і добро. А тепер уже і в нас Миколай має свій притулок – у селі Пістині, що в Косівському районі на Івано-Франківщині, на території Національного природного парку “Гуцульщина” ось уже п’ять років діє туристично-мистецький комплекс “Маєток святого Миколая”.
Проект розвивається завдяки ентузіазму працівників парку, косівського Центру дитячої творчості та Інституту декоративного і ужиткового мистецтва. Місце було вибране не випадково: довкола мальовничі гори і центр гуцульського мистецтва, неподалік є криниця з цілющою водою і найстарша на Гуцульщині церква святої Анни. Ініціатор проекту – колишній заступник голови Івано-Франківської обласної держадміністрації Микола Шкрібляк, який поїхав 2001 р. у Фінляндію до Санта-Клауса, побачив його домівку і дуже захопився нею. Тоді й визріла ідея зробити щось подібне у нас – казкове, цікаве, духовне. Реалізувати замір завадила йому передчасна смерть. Але ідею підтримав колектив парку. Наріжний камінь маєтку було закладено 2004 р., а 2006 р. відбулося його відкриття. У роль святого Миколая спочатку втілювався Микола Соколик – директор Косівського Центру дитячої творчості, але був змушений залишити посаду і передав її провідному інженерові відділу рекреації та екологічної освіти Національного природного парку “Гуцульщина” Віталію Ходанові. Допомагає екскурсовод Наталія Якимишин. Маєток працює цілий рік.
Першочерговим завданням цього проекту було відродження втраченої духовності, звичаїв і традицій нашого народу, реалізації дитячих потреб в отриманні знань, відпочинку, оздоровленні, оволодінні найрізноманітнішими видами народних ремесел. У двоповерховій дерев’яній казковій споруді облаштовано шість кімнат. У кімнаті новорічно- різдвяної іграшки знаходяться прикраси, яким уже понад 60 років, є велика колекція старовинних листівок. Приємно потрапити сюди навесні або влітку, коли сонечко, тепло, і на мить потрапляєш у різдвяну атмосферу. З казки згодом переходимо в реальність, у кімнату музей природи. Тут знаходяться макети лісових звірів і комах, зразки стовбурів дерев і засушених листочків, фотографії Карпат. Науковці парку охоче про все розповідають дітям, проводять екскурсії екологічними стежками парку.
Позаминулого року святому Миколаю подарували опочивальню, адже він носить подарунки і втомлюється. Оскільки свято Миколая є два рази в рік, то ця кімната має дві пори року. Коли відкрити ковдру взимку – побачимо гарну поляну, на якій ростуть квіти, грибочки, зелена травичка. У кімнаті висить прекрасне панно “Дитячий сон”, зроблене самими ж дітьми. У Святого Миколая є три ангели-охоронці і кожен з них має по книжці. Один має товсту книгу, в якій записує дітей милосердних і носить величезний мішок з подарунками. Другий має книжку трохи меншу, де записує всіх слухняних діточок. Третій записує у свою книжечку пустунів і носить для них різочки, але його книжка зовсім тоненька, адже пустунів щораз менше. Ці мішечки та книжки знаходяться біля опочивальні. Цікавою миттю є зустріч зі Святим Миколаєм. Але щоб він прийшов, треба смикнути за ланцюжок, тоді чути мелодійний спів і Миколай знає, що до нього в гості прийшли чемні дітки.
А ще у маєтку є кімната дитячих робіт, де часто проводяться майстер- класи. Діти малюють, вишивають, інкрустують, пишуть вірші, виготовляють писанки. А хто з дітей не знає молитви до ангела-охоронця, то її тут вивчають. Надворі маєток надійно охороняють казкові герої. Поруч знаходиться дитячий ігровий майданчик. Біля місця для вогнища розташовані крісла для дванадцяти чеснот: мудрості, справедливості, сміливості, поміркованості, покірності, щедрості, чесності, любові до ближнього, помірності, терпеливості, старанності, працелюбності.
На свято Миколая, 19 грудня, з’їж джається сюди дітвора з усієї України і весь день тут весело і гамірно. Зранку Миколай на запряжених по святковому конях і санях розвозить подарунки. Священики з Косова і Пістиня відправляють Богослужіння. Потім лунають пісні, вірші, колядки. Проходять конкурси, змагання, культурно -розважальні програми. Наприкінці розпалюють миколаївську ватру, а навколо ставлять стільці 12-х чеснот. І починається театралізоване дійство. На свято прибігає Антипко і намагається довести Миколаю, що такого свята немає. І навіть не може існувати, бо діти не слухаються батьків, вчителів, а тому його треба відмінити. Швиденько роздає дітям по різочці і каже: “Подарунки я вам роздав і більше вже нічого не буде”. Але діти, звичайно, знаходять вихід із цього положення: вони спалюють різочки на ватрі, стають в коло, складають ручки в молитві і просять Бога, щоб він послав їм, їхнім батькам і всім людям багато здоров’я.
А ще перед маєтком є казкові станції: “У лисички- сестрички”, “У казки”, “Зоряна”. При вході стоять помічники Миколая і кожній дитині дають запрошення на станцію. Діти мають можливість переодягнутися у костюм якогось казкового героя, зіграти роль і за це отримати подарунок. Це дуже повчальне, адже діти повинні знати, що треба вміти щось зробити, щоб отримати подарунок. Також тут мають можливість поїздити на конях, їм роздають печені “миколайчики” і гарячий чай.
В українського Миколая побувало вже багато гостей. У 2006 і 2007 рр. побував Карл Лацко – словацький Мікулаш. Приїздили делегації з Польщі, Естонії, Молдови, Італії, Німеччини і всієї України. Багато було поодиноких відвідувачів і туристичних груп. На Різдво прибули діти з Молдови. Цікаво, що діти приходять зі своїми подарунками, привозять із собою пісню, танок чи навіть виставу. Наш Миколай не тільки приймає гостей у себе, але й сам їздить у гості. У 2006 і 2007 рр. офіційна делегація на чолі з Миколаєм їздила у гості в Усадьбу Дєда Мороза в російське місто Устюг. Цього року знову має запрошення.
Від 2003 року працює пошта Святого Миколая і до нього приходять листи з усієї України. Як ще не було Маєтку, то листи приходили до парку. За цей час уже прийшло понад 6 тисяч листів. Листи бувають різними – від звичайнісіньких побажань до серйозних листів, над якими доводиться задуматись. Діти просять цукерки, печиво, книжки, конструктори, мобільні телефони і навіть комп’ютери. Є багато проблемних листів. Часто просять здоров’я для себе і своєї родини, щоб батьки перестали сваритися, щоб мама знайшла тата. Миколай власноручно відповідає на всі листи, висилає поздоровлення. Для роботи з листами Миколай має спеціально облаштовану світлицю, має й свою печатку. У 2007 році було відібрано біля 40 найбільш проблемних листів, що дійсно діти потребували матеріальної допомоги і, домовившись у Косові у греко- католицькій церкві, напередодні Різдва листи почепили на ялинку. Кожен бажаючий вибирав собі лист і від імені Миколая посилали гроші, книжку чи іграшки.
Миколай не тільки відписує на листи, але й намагається надіслати якийсь подарунок, хоч є велика проблема з фінансуванням. У Маєтку знаходиться благодійна скринька і це трохи покриває витрати. Часто допомагають батьки, які приїжджають з дітьми на свято. Залучаються церкви і християнські організації. Постійних благодійників поки що, на жаль. нема. У цьому році туристична фірма з Чернівців хоче привезти у Маєток 40 дітей з Києва. Працівники парку планують на території Маєтку зробити дитячу залізницю, гуцульське село з майстер- класами декоративно- ужиткового мистецтва. У робочому кабінеті планують зробити пошту святого Миколая. А вже зараз готують збірку дитячих листів, малюнків і фотографій.
Маєток Святого Миколая:
вул. Дружби, 84,
78600 місто КОСІВ
Івано-Франківська область
Тел.: (03478) 2 85 50; 2 22 23.
Тел./факс 4 95 69.
E-mail.: oleksa_dovbush@yahoo.com
“Наше слово” №2, 10 січня 2010 року {moscomment}
