МиПу ■ ПОДІЇ ■ 2011-07-21
{mosimage}
Площа біля готелю “Громада”, що знаходиться майже в центрі міста над Сяном, черговий рік поспіль стала свідком святкування найбільшого українського розважального заходу в Перемишлі. Організатори – місцевий відділ та гурток Об’єднання українців у Польщі – надали йому вже офіційну назву: “Ніч на Івана Купала”.
Свято з кожним роком стає щораз більш масовим. Міське управління внесло його навіть в офіційний календар культурних подій у Перемишлі. Це досить великий успіх місцевих діячів ОУП, оскільки зазвичай володарі Перемишля намагаються приховувати будь-які прояви діяльності українців у місті над Сяном.
Для зручності учасників цю магічну ніч “перенесено” на вихідний день – на суботу, 9 липня. Попри побоювання щодо примхливої останнім часом погоди, цього дня було гарно.
З офіційних гостей прибули консул України з Люблина Сергій Дириза, мер Перемишля Роберт Хома, депутат Сейму Польщі Пйотр Томанський (“Громадянська платформа”, ГП, пол. PO), Єжи Кружель – голова відомства культури при Перемиській міській раді та депутати муніципалітету (всі – з ГП): Олександра Цікуй, Марія Туцька, Веслав Моравський, Януш Запотоцький, Юзеф Лея. Останній зачитав листа учасникам свята від депутата Сейму РП Марека Жонси (також із ГП). Свої вітання надіслали підкарпатський воєвода Малґожата Хомич і маршалок сеймику Підкарпатського воєвідства Мирослав Карапита. Приїхали гості з України: представники товариства “Надсяння” з Калуша та діти з художньої школи з Сіверськодонецька.
Святкування почалися після обіду. Відбувся ярмарок рукоділля і пов’язані з ним майстер-класи для дітей, деґустація українських страв, мультимедійна презентація “Містичні ночі Івана Купала”. На сцені панував народний репертуар у виконанні артистів з України та з Польщі. Без сумніву, найбільшими зірками цієї частини були танцювальні ансамблі “Аркан” з Перемишля та “Ослав’яни” з Мокрого. Цього року колективи підготували глядачам несподіванку – спільний танець, який викликав бурхливі оплески. Слід звернути увагу й на виступ танцювального ансамблю “Первоцвіт” з Аграрної академії міста Львова. Сценічні виступи перепліталися конкурсами та аукціоном виготовлених під час майстер-класів робіт молодих артистів.
Коли почало смеркати, перемиські юнаки розпалили на галявині над Сяном декілька вогнищ. У сяйві призахідного сонця, смолоскипів та багать почався обряд купальської ночі. У ньому брали участь дівчата і юнаки з Перемишля – всі у вишиванках, дівчата з віночками на головах, хлопці зі смолоскипами в руках. Не забракло пісень, купальського хороводу та, безумовно ж, стрибків через полум’я. А потім дівчата пішли до річки кидати вінки у воду.
З огляду на рясні дощі напередодні свята і підвищений рівень ріки, організатори заборонили заходити у воду, проте… молодь не дуже послухалася. Хлопці, звичайно, хотіли виловити “найкращі” вінки, отже вода не була для них страшною. Останнім пунктом заходу було народне гуляння в сучасному виданні – вечірка з танцями й концерт івано-франківського гурту “Перкалаба”. Оскільки захід відбувається в центрі міста, він мусив закінчитися до півночі, хоч, звісна річ, усі хотіли бавитися ще та ще. Деякі групки більш завзятих “купальців” продовжували забаву над Сяном індивідуально, під власний спів.
Під час свята деякі перемишляни, зокрема ті, що віком від 25 до 50 років, з тугою в голосі згадували перші після виселення купальські святкування, які відродилися деякою мірою стихійно 2000 р., проте з великою допомогою Богдана Гука та Андрія Саладяка. Тоді все відбувалося в Посаді-Риботицькій на річці Віагор, за 30 км на південь від Перемишля. Хто туди їздив, згадує нині, що саме там магія свята підкріплювалася ще й магією місця та дикої природи. У свою чергу ті, кому більш до вподоби свято в Перемишлі, твердять, що тепер вигідніше приїхати й повернутися, наявна краща інфраструктура, є можливість представитися ширшій публіці, гучно відзначити присутність українців у Перемишлі та дещо “приручити” неприхильно налаштованих до українців представників більшості. Кожний має свою рацію. Важко оцінити, що краще або важливіше – вигода учасників і прагматично-комерційні міркування чи магія самої ночі та обряду.
Хай там як, але, мабуть, ніхто з “перемиського Купала” не пішов незадоволеним. Було що і попоїсти, і попити, у тому числі українське пиво та напої, домашнє сало і ще дещо. Можна було побачити цікаві виступи, послухати добру музику та ще й потанцювати. Хочу висловити щиру подяку всім, хто доклав зусиль для влаштування цього свята. Організатори запрошують усіх знову – за рік.
№30, 25 липня 2011 року {moscomment}
