Цим разом, крім представників Західнопоморського, Поморського воєвідств, можна було побачити дітей з Вармінсько-Мазурського воєвідства: уперше приїхали діти з Пєнєнжна та Бартошиць.
– Участь у фестивалі – це певного роду нагорода за зусилля, які діти вкладають у щотижневі зустрічі в місцевому пункті навчання української мови, – каже опікун групи “Чорнобривка” з Пєнєнжна Івона Онуфріюк. На цю поїздку діти чекали довго, вони мали приїхати ще минулого року, однак з огляду на брак фінансів необхідно було перекласти виїзд на цей рік.

– Діти тішаться, що їх запрошують, бо це означає, що люди хочуть бачити їхні виступи: від цього росте почуття власної вартості. Запрошення на різнорідні заходи (чи то у ґміні, чи у воєвідстві, або тут, у Кошаліні) є для дітей великим відзначенням; доказом того, що їхню працю поціновують, вона комусь подобається, – продовжує І. Онуфріюк. Тому учасники підкреслюють велику роль подібних заходів, де діти і молодь мають можливість представити завчену програму, над якою працюють часом увесь рік, можуть познайомитися зі своїми колеґами з різних сторін Польщі.

– Це важлива подія і для школи, і для дітей, оскільки вони вперше виступають на сцені кошалінського фестивалю, натомість слава про нього постійно жива, – ділиться спостереженнями директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях Любомира Тхір. Останнім разом її школа виступала в Кошаліні 1997 р. Крім користі від знайомств з іншими дітьми, Л. Тхір помічає вагомість цього свята для вчителів:
– У Польщі вчителі мало знають один одного, натомість фестиваль дає можливість обмінятися думками, тому він дуже потрібний. Для нас, – зауважує Л. Тхір, – участь у фестивалі – це велика приємність та гордість.
Крім представників Пєнєжна (група “Чорнобривка”) та Бартошиць (хор “Лісова пісня”, вокальний квартет “Веселинка” і танцювальний ансамбль “Барвінок”), виступали також діти з Битова (танцювальний ансамбль “Барвінок” і співаки), Тшеб’ятова (ансамбль “Віночок”), Кошаліна (балетна група Валерія Некрасова), Ельблонґа (кабаре “Мала Горпинка”), Ґдині (терцет “Лишки”), Лемборка (театральна, танцювальна і вокальна групи), Колобжеґа (ансамбль “Веселий співак”), Білого Бору (гурт “Веселі музики” та “Лілея”) і Божитухома (співоча група).
– Найбільша вартість цього фестивалю – це можливість інтеґрації дітей і молоді з різних навчальних осередків. Саме тут, у Кошаліні, молоді українці мають нагоду пізнати один одного, побачити, як інші діти співають і танцюють, просто поспілкуватися українською мовою, – висловлює свою думку голова Кошалінського відділу ОУП та водночас організатор заходу Роман Білас.
Під час фестивалю діти і їхні вихователі можуть порівняти результати своєї праці зі здобутками інших. Коли стільки дітей і молоді виступає на одній сцені, то в учасників зростає почуття гордості від того, що вони – українці. Під час навчального року діти виступають на різноманітних культурних заходах, однак у таких великомасштабних подіях не часто мають можливість брати участь. Буває, що пункт працює увесь рік, щоб нарешті показати себе під час кошалінського фестивалю.
На важливість заходу звертає увагу вчителька української мови з Битова Мирослава Ганаско. Хоч цього року вона не готувала дітей до участі у фестивалі, однак з Битова приїхав цілий автобус гостей. На погляд М. Ганаско, кошалінський фестиваль притягує та об’єднує дітей, тому вона завжди туди приїздить зі своїми учнями.
– Тепло на серці робиться, коли бачу своїх дітей на сцені, – зізнається мама Оксани і Наталі Мазурек з Білого Бору, цьогорічних конферансьє (у цій ролі виступав також Андрій Боднар). – Здається, вони менше переживають від мене, бо я дуже нервуюся, коли дівчата виступають, хоч у них вже великий сценічний досвід, – каже Дарія Мазурек.
Під час фестивалю оприлюднено результати Загальнопольського малюнкового конкурсу “Рідні землі дідусів моїми очима”, проводилася також збірка грошей на ремонт Народного дому в Перемишлі.

“Наше слово” №30, 22 липня 2012 року {moscomment}