Олеся Ґераль ■ ПОДІЇ ■ №25, 2015-06-21
Незмінне свято української православної родини Люблинського воєвідства з нагоди свята П’ятдесятниці відбулося останнього дня травневого. «Українська бесіда» стала символічним випускним для учнів української недільної школи в Люблині та міжшкільної групи навчання української мови у Краснику, які з кінцем травня закінчили 2014/2015 навчальний рік.
В урочищі Домброва на літній сцені вихованці недільної школи в Люблині розповіли про традиції та обряди, згідно з якими святкуємо «Зелені свята». Потім до них приєдналися наймолодші діти з дошкільної групи й показали художню програму «Про маму»: декламували вірші, танцювали, розповідали про свої іграшки. Найбільше зворушило гостей «Бесіди» виконання пісні «Мамо» (сл. В. Гуменчук, муз. М. Мазур). дітей до виступу підготувала вчителька д-р Олена Гайдамака-Падалка. Коротенькі вірші про матусю декламували учениці з міжшкільних груп навчання української мови у Краснику, де уроки рідної мови відбуваються від вересня минулого року. Навчання в Краснику веде вчителька української мови Тетяна Мельничук.
Згадали на «Українській бесіді» про 100-річчя біженства – масової евакуації українського православного населення Холмщини і Підляшшя під час І Світової війни, яке здійснила російська адміністрація перед наступом австро-угорських і німецьких військ улітку 1915 р. Театральна група української молоді з Люблина «Дивослово» представила театральну костюмовану виставу «Холмське біженство». Молоді актори втілилися в постаті українців села Гостинного на Грубешівщині і розповіли про їх важку долю й поневіряння в далекому російському Новгороді. Згідно з історичними джерелами, влітку 1915 р. разом з російськими військами, що відступали, примусово було евакуйоване у глибину Росії майже все українське православне населення, а також усі державні, громадські та церковні установи. У червні і липні 1915 р. з території Холмщини і Підляшшя виселено більше як 300 тис. українців, яких розміщено в 37 губерніях Російської імперії, зокрема в Тобольській, Томській, на Забайкаллі, Уралі, в Самарканді та інших районах. Сценарій та інсценізацію до вистави підготувала вчителька української мови Леся Соболівська.
Голова Українського товариства д-р Григорій Купріянович нагадав, що «евакуація 1915 р., де-факто, охопила майже все українське православне населення Холмщини та Підляшшя, а залишилися всього кільканадцять відсотків цього населення. І це виселення торкнулося майже кожної родини. Про цю подію забувають, однак вона мала значний вплив на долю наших предків».
Після закінчення вистави учні Української недільної школи в Люблині та Міжшкільної групи навчання української мови в Краснику отримали свідоцтва про закінчення навчання в цьому навчальному році. традиційно місію вручання свідоцтв Українське товариство доручило почесним гостям – генеральному консулові України в Люблині Василеві Павлюку та повноваженому люблинського воєводи у справах нацменшин Маріушеві Кухареку. Разом зі свідоцтвом діти отримали книжку про війну і «Казку про Майдан». Подяки отримали вчителі української мови та отець Андрій Конахович, котрий уже кілька років навчає молодих українців Закону Божого у школах Люблина і Красника. Генеральний консул України В. Павлюк подякував організаторам за пам’ять про традиції і звичаї своїх предків і навчання їх наймолодших дітей, а також за навчання мови. «Без рідної мови немає нації, а ви живете на території Польщі і за її законами, пам’ятайте про своє коріння», – апелював консул. На сцені виступила й Анета Примака з центру ім. Коперника у Варшаві, яка розповіла про історичний конкурс «Jestem, bo wrócili» («Я є, бо вони повернулися»), присвячений біженству.
Організатором конкурсу було товариство «OrthNet» у співпраці з інтернет-порталами biezenstwo.pl та cerkiew.pl. Мета конкурсу – повернення історичної пам’яті про цю сторінку історії Холмщини і Підляшшя.
«Бесіду» продовжив виступ художнього колективу українських студентів Державної вищої професійної школи ім. Шимона Шимоновиця в Замості. Студенти співали, танцювали і грали на акордеоні. Неофіційну частину заходу учасники продовжили коло вогнища зі смачними ковбасками, яке згуртувало дітей, батьків, учителів і всіх гостей. ■
