Оксана Кульчевич ■ ПОДІЇ ■ №45, 2014-11-09
У Лігницькому загальноосвітньому комплексі шкіл № 4 ім. Богдана-Ігоря Антонича за останні сім років склалася традиція проведення у жовтні Свята школи. Ущент заповнена глядацька зала ледве змогла вмістити всіх охочих побачити святковий концерт. «Наша школа – це щось більше, ніж школа. Завжди закликаємо вчителів, учнів та їхніх батьків бути собою, пам’ятати про своє коріння, дбати про свою культуру і традиції. Культура – це та цінність, яка дозволяє існувати народові. Зараз настали для України складні неспокійні часи. Цього року присвячуємо наш концерт Україні», – звернулася до гостей урочистості директорка школи Анна Гаврильчак-Маланчак. Учасники концерту хоча б символічно своїми виступами хотіли підтримати своїх братів в Україні, яким доводиться віддавати своє життя і здоров’я в боротьбі за її незалежність у нібито мирний час.
До української школи прибули гості: вчителі школи, які тут виховали не одне покоління українських учнів, батьки теперішніх та майбутніх учнів, випускники різних років, учні та вчителі української школи з Перемишля, симпатики школи. Серед офіційних гостей були присутні: мер міста Лігниці Тадеуш Кшаковський, віце-мер Дорота Пургаль, радники міської ради, священик греко-католицької церкви в Лігниці о. Мирослав Драпала, представниці товариства «Бабинець», Ігор Саламон – голова ланки Об’єднання українців з Вроцлава, голова Перемиського відділу ОУП і член Головної ради ОУП Марія Туцька та Андрій Комар – голова Громадського комітету відбудови Народного дому в Перемишлі, Юрій Стажинський – голова Товариства «Кичера», Зоя Мазур – представниця Міжнародного товариства «Дружба» з України.
Мер Лігниці у своєму привітанні запевнив, що влада міста буде й надалі сприяти розвиткові багатонаціонального візерунку міста, зокрема його української меншини. На майбутнє побажав багато гарних років для альма-матер українців у Лігниці. Ельжбета Дранзкевич-Кержковська з відділу освіти мерії міста наголосила на тому, що без наполегливої праці вчителів української школи, які присвятили своє життя вихованню багатьох поколінь учнів у всі попередні роки існування школи, не було б такої славної історії. «Всього вам найкращого і хай сонце вам зажди світить», – сказала гостя.
А. Комар запропонував ушанувати хвилиною мовчання всіх учителів, які відійшли у вічність. «Коли 1957 року закладали цю школу, ми знали, якщо й не можна повернути наше матеріальне майно, то можна будувати наше спільне майбутнє в постаті учнів. Рік за роком звідси виходили нові члени нашої української громади».
Зі словами привітання та вдячності звернулася до вчителів школи М. Туцька, вчителька Комплексу загальноосвітніх шкіл № 2 ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі, школи з найдавнішою традицією в Польщі: «Хочу особисто подякувати своїм учителям, які мене вивели на цю дорогу, які вклали у нас свою душу. Бути вчителем – це не просто, але маю велику приємність від того, що сьогодні на сцені перед вами виступили діти ваших учнів, наступне покоління лігничан. Ми ніколи не сподівалися того, що сьогодні переживає Україна. Дякую Андрієві Комару, який придумав та організував програму, завдяки якій всі діти з українських шкіл у Польщі кожного року можуть їхати вивчати Україну, вчитися в Україні. Світіться, вчителі. Світіться, учні. І будьте такими щасливими, як я була в цій школі».
З. Мазур подякувала вчителям та учням школи від усіх батьків, членів організації за розуміння, за підтримку України в ці важкі часи. Вона подарувала школі коровай від батьків із Хмельниччини, хліб з української землі. «Вклоняюся низько всім вам, складаю світлу шану, вам, хто труд та неспокій за нас бере собі на плечі».
Кожного року до Свята школи учні готують різноманітні конкурси, пов’язані з творчістю покровителя школи поета Б.-І. Антонича, читають вірші, виконують пісні, написані на слова його поезій, таким чином ушановують пам’ять поета. Цього року хор учнів школи, який діє при греко-католицькій церкві у Лігниці, виконав пісню на слова Б.-І. Антонича «Привітання життя» та українські народні пісні.
Традиції українського танцю підтримувані в школі від 1966 р., коли постав перший танцювальний колектив ліцею. Вже багато років українські танці можна побачити у виконанні танцювального ансамблю «Горицвіт», яким керує Зоряна Озимок. Танець «Їхали козаки» та «Дикі танці» учасники колективу виконали під схвальні вигуки та гучні оплески глядачів.
До участі в цьогорічних урочистостях були запрошені учні з ансамблю народного танцю «Аркан» під керуванням Олега Копильчака, які виконали танці «Раківчанка», «Голубка», «Поліська полька» та «Гопак». Приємною несподіванкою і здивуванням було почути пісні «Ой, п’є чумак, п’є» та «Ой, да не стелися» виконані учнями української школи з Перемишля в манері народного співу відкритим звуком. Глядачі своїми оплесками довго не відпускали виконавців зі сцени .
Символічно, що на українському святі можна було почути звуки справді українського народного інструмента – бандури. З Вроцлава приїхала бандуристка, виконавиця народних українських пісень Ольга Марко зі своєю ученицею. Під акомпанемент бандури дуже лірично та гармонійно звучали пісні «Ой не журися, молодий козаче» та «Дві дівчини».
Пісню Святослава Вакарчука «Вставай», що стала символом Майдану і закликала до протесту, виконав українсько-польський гурт «Знову дощ», додавши трохи сучасних рокових ритмів цій урочистості.
До сліз розчулили глядачів вірші, написані учнями школи, в яких вони закликали припинити війну, котра забирає майбутнє світу, творить непоправне, гинуть діти.
На завершення полоністка Анна Камінська, яка виховала не одне покоління учнів української школи, висловила свої думки, які дуже приємно було почути від представниці польського народу: «Протягом цих тяжких місяців боротьби українського народу, я серцем залишаюся з Україною. Наші брати-українці борються за свою незалежність, за свою гідність. Бажаю вашому шляхетному народові перемоги, я, полоністка».
Заключним акордом стало виконання твору «Боже, великий єдиний, нам Україну храни» у виконанні шкільного хору «Полонина» під керуванням Вітольда Кльоцека.
Концерт, присвячений Святу школи, показав різноманітну творчість українських дітей з різних реґіонів Польщі, а також з України, підтвердив відданість українським традиціям і єдність у прагненні до свободи українців з різних куточків світу в такі трагічні часи для України. ■
