(пл) ■ ПОДІЇ ■ №7, 2015-02-15
Таку дилему мав, певно, не один українець у Польщі, коли вирішував, чи йти йому на цьогорічну Маланку?
З одного боку, маємо новорічний час Маланки, час карнавалу, а з другого – отримуємо інформацію про мирні жертви обстрілу у Волновасі, Маріуполі на сході України. Маючи такі два крайні світи – розвага і війна – не в одного українця виникало питання: йти чи не йти йому цього року на Маланку або карнавальну забаву?
У Марії вже від якогось часу немає сумнівів, що вона не піде на Маланку:
– Те, що не ходжу на розважальні заходи та не вживаю алкоголю, – це мій такий приватний маніфест. Був Майдан, є війна… Я хочу бути солідарна з українцями. Для мене зараз міркування, іти чи не йти на Маланку, або на якусь танцювальну забаву, зовсім не існує. А що мені там робити? – роздумує Марія, яка не була на Маланці й минулої зими. – Співати пісень не хочу, бо знаю їх зміст, і мені це боляче. Розважатися не маю охоти, бо мені ще більш боляче, коли подумаю про тих, що вмирають в Україні. Танцювати теж якось тепер не хочеться. Для мене це не час на забаву.
Не був цього року на Маланці й Павло. Однак у заходах у новорічний період він нічого поганого не бачить.
– Серед знайомих я не зустрівся з сумнівами, чи Маланка має відбутися, чи ні? Якщо ми в Польщі бачимо, що в Україні попри війни все-таки відбуваються якісь заходи чи концерти, то чому в нас не може щось українське відбутися? – питає Павло.
Цього року не розважався на Маланці теж Григорій. На його вибір якимсь чином вплинула ситуація, яка зараз є в Україні. Але бачить, що для людей важливо жити, як колись.
– Я був цього року на «Новий рік» у Львові. І мене здивувало те, що люди там розважаються, п’ють алкоголь, святкують, хоч усі знають, що в державі – війна. Отже, маємо державу, у якій, з одного боку, бачу святкування, а з другого – смерть. Ми у Польщі так само підходимо до справи. Усі бачать ситуацію, але якось хочуть нормально функціонувати. Жити, як колись, – пояснює Григорій.
Порівнюючи з минулими роками, 2015 р. в новорічних заходах у Польщі брало участь передусім менше громадян з України. Тарас розраховував, що на Маланку прийде двадцятеро його знайомих, а прийшло троє.
– Що тут багато пояснювати – війна, і це у випадку більшості українців вирішило, чому цього року не прийшли розважатися, – говорить Тарас, який звертає увагу й на фінансовий аспект заходу. – Для багатьох українців зараз дорого іти на Маланку. У зв’язку з війною вони висилають більше грошей додому. З одного боку, підтримують добровольчі акції в Україні, але теж і кошти життя їх рідних в Україні зросли. Їх близькі через курс гривні та підвищення цін потребують більше грошей.
На фінанси звертає увагу і Ксенія:
– Мала сумніви, але вирішила, що краще буде, як передам навіть тих 100 зл. на якусь акцію допомоги для України, ніж маю видати їх на забаву, – пояснює вона. На її вибір вплинули ще й інші причини. – Знаю, що багато українців у Польщі допомагає Україні, беручи участь у різного роду акціях підтримки. Я мала нагоду бути на Майдані, теж допомагала й опікувалася пораненими майданівцями, коли вони лікувалися в Польщі. Сама теж зараз збираю допомогу. Нікого не оцінюю, але думаю, що особи, які мали безпосередній контакт з пораненими з Майдану чи постраждалими внаслідок війни, більш особисто підходять до справи.
Минулого року, після появи інформації про перші жертви на Майдані (21–22 січня 2014 р. загинуло троє протестувальників, які брали участь у протистоянні на вулиці Грушевського), у Польщі відкликали Маланки. Цього року, з огляду на війну, у багатьох організаторів ще перед новорічними заходами появлялися сумніви, чи їх організовувати. Звучали різні голоси: «Чи з огляду на смертельні жертви надіти на себе чорний одяг і нічого не робити?», «Чи витрачати гроші на Маланку – може краще їх послати в Україну?», «Може організаційні зусилля краще спрямовувати на якусь іншу ініціативу, аніж організування забави?» Але можна було почути й таке: «Під час інших воєн теж відбувалися імпрези, то чому не повинно бути?», «Аґресору залежить якраз на тому, щоб застрашити людей і відібрати в них нормальне життя»…
Треба зазначити, що Маланки не відбувалися б і не організовались би, коли б не було охочих брати в них участь. Українці з Польщі та громадяни України, які живуть над Віслою, самі підтверджують, що ходять на різного роду концерти, розважальні заходи, весілля тощо. Тому, на думку Марії, не можна оцінювати самих організаторів, бо те, чи хтось піде на забаву, чи ні, мусить бути особистим рішенням кожної людини.
– Організатори відповідають перед людьми, які вже придбали квитки і для яких організовується захід. Я навіть заздрю тим, хто може розважатися, співати чи танцювати. Але це кожен сам вирішує, чи танцювати йому, чи постити, – говорить Марія.
Під час багатьох українських Маланок, Масляниць чи карнавльних забав у Польщі також збирають гроші на підтримку України. Це дуже важливо, особливо у теперішній час.
При нагоді таких заходів однозначно важливо збирати якісь пожертви на підтримку Україні. Але треба усім організаторам пам’ятати, що збірка грошей на Україну не може бути виправданням для того, що відбувається захід, – говорить Аня.
