Роман Кабачій ■ УКРАЇНА ■ №42, 2013-10-20
Справа визволення Юлії Тимошенко не така вже й «передвирішена». Вочевидь, президент України вмовив самому собі, що Угоду про асоціацію можна буде підписати й без цього неприємного для себе кроку.
П’ятниця 4 жовтня закінчувалася на оптимістичній ноті. Представники місії Європарламенту Пет Кокс та Александер Квасневський передали президентові України Вікторові Януковичу клопотання про помилування Юлії Тимошенко. Зранку 4 жовтня у «почесне заслання» працювати в досить ефемерному (на сьогодні) органі під назвою Рада національної безпеки та оборони відправлено головного обвинувача у справах Тимошенко, заступника генерального прокурора Рената Кузьміна. Того ж дня екс-прем’єр дала свою згоду на лікування за кордоном, заявивши, що не капітулює перед режимом Януковича, натомість не може йому довіряти. «Я публічно приймаю цю пропозицію. І не тому, що я не довіряю українським лікарям. Від щирого серця вдячна лікарям, реабілітологам, медичним сестричкам та всім, хто надає мені допомогу в клініці «Укрзалізниці». Я не довіряю не лікарям, а режиму, який готовий і здатний зробити все заради того, щоб мене позбутися», – сказала зокрема Ю. Тимошенко. Однією з наступних новин стало повідомлення, що в Україну знов зібралася місія Міжнародного валютного фонду, – нових же «впомповувань» кредитів економіка України, якої не реформовано, потребує більш ніж коли-небудь.
Чимало оглядачів очікувало швидкого розв’язання справи Тимошенко вже у п’ятницю. Мовляв, місія Кокса-Квасневського так просто не підкладала би несподіваного сюрпризу, і що «про все було домовлено». Також певного роду сподівання на швидке помилування Тимошенко пересічний обиватель пов’язував з оприлюдненням власне в п’ятницю під вечір таких важливих повідомлень, – минулого разу при схожих обставинах майже в сенсаційному темпі звільнено Юрія Луценка; вже в неділю він поспішав на мітинґ опозиції, що проходив у підніжжі пам’ятника Шевченку в Києві. Втім, політтехнолог Юрій Романенко порівнює ці два випадки інакше. На його думку, близьке визволення Луценка віщувало форсування розгляду справи цього політв’язня у Верховному Суді. У випадку Тимошенко відкрито біля 20 інших справ, а 9 жовтня її адвокат Серій Власенко подав апеляцію ще й відносно основного газового вироку до Верховного Суду, продовживши «недокінченість» судових розслідувань.
Власне тезу неможливості помилування Ю. Тимошенко з огляду на дійсне в Україні законодавство намагався розвинути глава парламентської фракції Партії реґіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов. Він назвав три причини, за якими Юлію звільнити наразі ніхто не зможе: 1) існування інших відкритих кримінальних справ; 2) засуджений має відсидіти більше як половину визначеного судом строку (у випадку Тимошенко це 7 років; 3) наявність непогашених матеріальних зобов’язань (крім ув’язнення, екс-прем’єр мала би сплатити – за версією українського судочинства, 1,5 мільярдів гривень, приблизно 583,2 мільйони злотих). Єфремов закликав опозицію, котру він назвав «незацікавленою у звільненні Тимошенко», зайнятися виправленням законодавства для звільнення свого лідера.
Натомість нинішній голова «тимошенківської» партії «Батьківщина» Арсеній Яценюк вважає інакше. По-перше, він звернувся до народних депутатів, щоб клопотання Кокса-Квасневського щодо звільнення Тимошенко вони підтримали своїми підписами. За словами Яценюка, відповідно до Указу Президента № 902/2010 від 16 вересня 2010 р. затверджено положення про помилування. Зазначено, що клопотання про помилування засуджених, які не відбули половини строку покарання, та осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, можуть бути задоволені за обставин, що потребують особливо гуманного ставлення. «Президент Віктор Янукович чітко заявив, що з метою виконання гуманітарної місії він готовий розглянути питання надання можливості отримання медичної допомоги Ю. Тимошенко. Всі законні підстави для цього є в акті президента. Просимо президента підписати це рішення», – зазначив Яценюк.
Можливо, президент Янукович і висловлював добрі наміри, як робить це завжди у показовій грі на західному фронті. Але, так насправді, він відчув слабинку Заходу і готовність підписувати Угоду про асоціацію без звільнення Тимошенко, – тим більше, що сама вона підкреслювала важливість підписання цього документа без огляду на її становище. Поки що Янукович перебуває в роздумах, бо так насправді, випустивши Тимошенко, він випустить джина з пляшки. Вона же і в умовах еміґрації та заборони брати участь у політичному житті матиме незрівнянно більші можливості впливу на українську політику, навіть якщо попрощається з президентськими амбіціями. Більшість опитаних журналом «Країна» експертів сходиться на тому, що вільна Тимошенко і при обмеженому статусі перебування в Німеччині псуватиме настрій не лише команді Януковича, а й новим лідерам опозиції Яценюкові, Кличку та Тягнибокові, оскільки від природи є кращим від них спікером та харизматом (що не означає її переваги у відвертому двобої). Також вони підкреслюють, що найбільш імовірним при позитивному вирішенні справи є повернення Тимошенко в Україну лише з перемогою опозиції на президентських виборах 2015 р., після чого відводять для неї максимум роль парламентського трибуна (політтехнолог Юрій Романенко), чи прем’єр-міністра при новому президенті (Денис Богуш, Володимир Фесенко).
Головний редактор впливового журналу «Кореспондент», презентуючи в Інтернеті нову досить провокативну обкладинку з титулом «Раша, гудбай» («Росіє, прощавай»), зі скрученою з синьо-жовтих газових труб дулею в східному напрямку та веселого Януковича з американським прапорцем на тій дулі, написав, що за «всіма ознаками та інформацією зсередини [влади], визволення Тимошенко чекаємо до 15 жовтня». українці 14 жовтня традиційно святкують Покрову (Луценка звільнено на Благовіщення), плюс середина жовтня була визначена Брюсселем як остаточний строк розв’язання проблеми Тимошенко. Проте, коли цього не станеться, можна буде ствердити, що Янукович вирішив уважати Брюссель таким собі європейським «Китаєм» з його «N-нними» попередженнями. Надто вже багато останнім часом звучить у ЄС теза, що відпустити Україну в обійми Росії європейці не можуть собі дозволити. Якщо ж Євросоюз відмовить у підписанні Угоди про асоціацію, вину знов можна буде скинути на… Тимошенко. ■
