Розмовляв Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №7, 2014-02-16
Уже кілька тижнів збирають у Польщі фінансову й матеріальну допомогу для українських протестувальників. Водночас появилися проблеми з перевезенням вантажу через польсько-український кордон. Крім того, для надання гуманітарної допомоги треба теж згаданих проблем розповідає о. Стефан Батрух, про інші писатимемо у наступних числах «НС».
Чому українська влада не хоче впускати транспорт із гуманітарною допомогою?
Отець Стефан Батрух: Почну від того, що на даний час в Україні понад 60% громадян живуть на межі бідності, а з кожним днем у державі поглиблюється економічна криза. Якщо не зав’яжеться міжнародний рух солідарності, то може повторитися ситуація з 1933 р., коли люди масово помирали з голоду, холоду та бідності. Блокування гуманітарної допомоги сьогодні – це свідомий крок влади. Саме голодом та доведенням до межі бідності вона хоче зробити населення слухняним, щоб потім за кілограм гречки продовжувати купування виборчих голосів. Криза буде зростати, якщо Польща та інші держави Західної Європи тепер не надаватимуть масштабної підтримки. Ті бідні люди вже через місяць можуть приєднатися до всіх майданів у державі, але якщо через півроку західний світ не активізується, то всіх їх влада купить згаданим кілограмом гречки.
Який є механізм блокування допомоги?
Для цього побудована ціла система формальних перешкод. Серед бар’єрів є, по-перше, мито, бо гуманітарна допомога має пройти митне оформлення. Такий транспорт має затвердити Міністерство соціальної політики. Треба теж отримати рекомендації та дозволи від восьми інших відомств. Пройти таку стежку не спроможна жодна неурядова організація, якщо вона не є корумпованою і не йде на повідку влади.
Виходячи з наявного досвіду, які форми підтримки Ви рекомендуєте на даний момент?
Я й надалі вважаю, що допомога у вигляді одягу, харчів чи медикаментів для найменш захищених верств населення є особливо символічною. Це тому, що значення грошей в Україні спотворене, вони забруднені, за допомогою грошей можна людину знищити або купити. Предметна допомога і, наприклад, лист зі словами підтримки при ній – це найбільш промовиста і переконлива форма солідарності. Для цього приниженого, обікраденого й обманутого десятками способів суспільства така підтримка дає краплю надії і світла. Тому необхідно подолати перешкоди і протоптати стежку саме для гуманітарної допомоги. На жаль, це тепер не працює в Україні. Зрештою, як і в Білорусі та Росії, а Київ копіював наявні там авторитарні моделі управління.
З іншого боку, фінансова допомога дозволяє швидше реаґувати на поточні потреби і її простіше передати на місця.
Однак я думаю, що справа з грішми набагато складніша. Треба, наприклад, постійно слідкувати за їх потоком. Хоча б з огляду на розбудовану корупцію. Щоб виправити цю ситуацію, навіть при найсприятливіших умовах, треба щонайменше кілька років. Тому тепер краще відпрацьовувати коридори постачання гуманітарної допомоги.
Але як це зробити за теперішніх умов?
Треба розбити бетон. Я вважаю, що ми таки доставимо наші речі, які збирались у Польщі. І це стане першим кроком до наступних поставок, переростаючи в масштабну гуманітарну акцію. Щоб так сталося, потрібно активізувати неурядові організації та уряди в західному світі. Якщо державники звідси тиснутимуть на українські відомства і депутатів, щоб спростити правила надання гуманітарної допомоги, то є всі шанси, що так станеться.
Можна також подумати, як ефективно діяти в теперішньому правовому полі. Йдеться про те, щоб допомога не виїжджала в конспірації, прихована у валізах, а леґально – вантажними машинами. Я переконаний, що це можливо. Напевно, тут також треба розбити корумповану структуру, яка хоче робити бізнес навіть на гуманітарній допомозі. Наприклад, сьогодні відома така процедура, коли під виглядом гуманітарної допомоги в Україну перевозять дорогий марковий одяг, який потім перепродується з величезною націнкою.
Активність Польщі в підтримці України є безсумнівною. Проте останнім часом з’являються вислови такого типу: навіщо допомагати, якщо владу там можуть взяти націоналісти.
Такі заяви виголошуються виключно з метою знеохочення польського суспільства. Вони виходять від владних українських структур, а також представників білоруських та російських диктаторських систем. Поляки можуть повірити в таку брехню і перестати будь-що робити. А якраз активність і підтримка з боку сусідів підносить дух українського суспільства та дозволяє відчути свою гідність. ■
