Три хвилини з життя Авдєєва

Олексій КомаровськийЕНЦИКЛОПЕДІЯ ФУТБОЛІСТІВ УКРАЇНИ2012-01-02

Про українського футболіста Олександра Авдєєва можна сказати таке: усе його життя, від дитинства і до небуття, його тримав біля себе рідний край – Одещина. Тут він народився, зростав як футболіст, кілька разів поривався реалізувати себе в інших реґіонах, але не зміг, а став “своїм” лише в командах одеського краю – “Чорноморці-2”, СК “Одеса”, “Дністер” (Овідіополь). І хай як боляче це звучить, але, можливо, рідна земля не захотіла відпускати від себе молодого таланта і, хоч у такий тяжкий спосіб, але прив’язала до себе навічно…
Та все ж у такому короткому житті Олександра знайшлося три хвилини, які внесли його до когорти гравців, які виступали у вищій лізі нашого чемпіонату: Авдєєв виходив у середині 90-х років на поле у футболці сімферопольської “Таврії”.

Олександр Борисович АВДЄЄВ народився 23 березня 1972 р. в Одесі. Півоборонець. Вихованець Спортивної дитячо-юнацької школи олімпійського резерву (СДЮШОР) ФК “Чорноморець” (Одеса). Там же почав виступати за дубль одеського клубу ще з 1989 р. І навіть зіграв за першу команду кілька матчів у Кубку СРСР.
У чемпіонаті незалежної України Олександр розпочав виступати в резервній команді одеського клубу “Чорноморці-2”, який за підсумками виступів у чемпіонаті СРСР здобув право грати в першій лізі. Тут гравець пограв півтора роки (від березня 1992 р. до серпня 1993), однак, його команда понизилася в класі і посідала у другій лізі низькі місця. Саме в той момент футболіст вирішив спробувати свого щастя у вищій лізі чемпіонату України, поїхавши до “Таврії”, яку тоді очолював Анатолій Миколайович Заяєв. Проте затриматися в сімферопольському клубі надовго не вдалося: головний тренер не побачив футболіста гравцем своєї команди, дозволивши Олександру відіграти в матчі 4 туру сезону 1993/1994 проти луганської “Зорі-МАЛС” лише три хвилини. До активу півзахисника можна віднести хіба лише те, що за відведений час він допоміг зберегти своїй команді переможний рахунок 3:1, а “Таврії” тих двох очок вистачило на те, щоб закріпитися в середині турнірної таблиці на 10 місці. Після луганського поєдинку Олександр залишив Сімферополь і більше елітному дивізіоні чемпіонату України не виступав.
Після вищої ліги Авдєєв знову повернувся до Одеси, проте уже не в “Чорноморець”, а в СК “Одеса”, який тоді виступав у першій вітчизняній лізі. Тут півзахисник відіграв аж чотири повних роки і допоміг команді за підсумками сезону 1994/1995 посісти 12 місце (найвище в першій лізі після пониження в класі). В Кубку України, відігравши загалом 7 матчів, футболіст допоміг своїй команді в сезоні 1994/1995 дійти до 1/16 фіналу (другий етап). Однак, у 1997 р. команда вилетіла і з першої ліги. Тоді ж залишив команду і Авдєєв, перебравшись до Олександрії, Кіровоградської області, де в першій лізі виступала “Поліграфтехніка”. Тут, відігравши півтора року, Олександр зробив внесок у те, щоб олександрійці, за підсумками сезону 1998/1999 посіли в першій лізі високе п’яте місце. В Кубку України Авдєєв відіграв три матчі. Під час зимового антракту сезону 1998/1999 Олександр залишив “Поліграфтехніку” і більше на професійному рівні в чемпіонаті України не виступав. Потім ще два роки грав в одеському “Сиґналі”. А в сезоні 1999/2000, виступаючи за “Дністер” (Овідіополь) у чемпіонаті України серед аматорів, допоміг своїй команді стати чемпіоном, хоча овідіопольці тоді до другої професійної ліги не увійшли.
Під час матчу зимової першості області в Олександрівці “Дністер” – “Тирас-2500” (Білгород-Дністровський) 17 січня 2001 року сталося непоправне – Олександр Борисович Авдєєв помер.

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*