(пл) ■ ГРОМАДА ■ 2009-01-16
Як поводяться з нашими дітьми в школах, ви самі могли побачити в польському телебаченні. Маємо руки й ноги, як кожна людина, і не гриземо! – кажуть роми. Жиди – це національна меншина, а не релігійна. Залізний хрест для німців – це не символ фашизму. У РП не маємо одного типу пам’яті – сілезці, кашуби воювали як солдати німецького війська, бо були німецькими громадянами. Чи РП має контролювати меншини, чи їх підтримувати? Чи меншини добре себе почувають у Польщі? – запитують українці.
Ось деякі з проблем, що обговорювалися у Варшаві під час зустрічі представників національних та етнічних меншин із міністром Ельжбетою Радзишевською, уповноваженою польського уряду у справах рівного статусу (Pełnomocnik Rządu ds. Równego Traktowania).
Цю посаду створено рік тому, а тепер визначилися характер обов’язків та формула допомоги. 16 грудня в приміщені Кабміну були присутні керівник сеймової Комісії національних та етнічних меншин Марек Аст та її віце-голова Мирон Сич.
Найчисленнішу репрезентацію виставили роми (9 осіб). Хтось навіть жартома сказав про “інвазію ромів”. Крім них, були представники словацької, німецької, російської, вірменської, жидівської, лемківської, української меншин та етнічних груп, а також сілезці. Кожна представила свої проблеми, прояви дискримінації, з якими зустрічається. Це зокрема дискримінація в школах, бюро праці та на роботі. Часто навіть коли надається допомога окремим меншинам, то застосовуються дискримінаційні критерії. Виявляється, “не всі рівні”. Деякі меншини підозрюються в сепаратизмі, застосовується засада взаємності. Сілезців, яких майже один мільйон, узагалі не хочуть визнати меншиною. У вирішенні проблем не помагають листи, на які найчастіше не надходять відповіді, а відповідальна за це Комісія національних та етнічних меншин реагує нерішуче, казав П. Тима.
Проблема також із самоврядними органами, на що звернув увагу депутат М. Сич: школа в Білому Борі заборгована і ґміна вже розглядає можливість її закритти. Деякі питання стосуються всіх меншин. Наприклад, усі мають проблему з увічненням пам’яті, бо Анджей Пшевозник, ґенеральний секретар РОПБіМ, визначає принцип взаємності. Проблемою є також доступ до мас медіа, скорочування часу трансляції програм, або взагалі їхня ліквідація. Від 1 січня має бути зменшене фінансування передач для меншин. Меншини не мають таких культурних центрів, які є в поляків. Не вистачає шкіл і вишколів для вчителів та викладачів мов меншин. Існує також проблема з МВСіА, яке належним чином не займається проблемами меншин, бо не хоче входити в компетенції РОПБіМ, ІНП та інших органів. Через це деякі справи залишаються невирішеними ще від дев’яностих років.
Шанс на зміни
Уповноважений польського уряду у справах рівного статусу може координувати і моніторувати меншинні справи та прояви дискримінації. Він буде посередником між меншинами та окремими органами, до якого можна буде звертатися, керувати листи у справах, які не розв’язуються. Меншини домагаються, щоб у Програмній раді Польського телебачення, РОПБіМ та Раді ІНП були їхні представники, бо без цього дискусія є односторонньою, на чому завжди втрачають меншини. “Можливо, завдяки цьому меншини будуть шанувати”, – сказав один із учасників зустрічі. Представники меншин намагатимуться уточнити та остаточно вирішити значення таких понять, як національна, етнічна чи релігійна меншина. П. Тима, підтримуючи думку Олени Дуць -Файфер, домагається поміняти запис про двомовні таблиці. Тепер, щоб увести такі таблиці, меншина в даній місцевості мусить складати 20% загальної кількості населення. Є пропозиція, щоб зменшити до 7%.
Що поміняється і яка буде різниця між працею уповноваженого та Комісією меншин? – питала Олена Дуць -Файфер. Однак на її запитання не було конкретної відповіді. Добре було б, щоб така різниця з’явилася, а меншини перестали бути “загрозою” для більшості.
“Наше слово” №3, 18 січня 2009 року {moscomment}
